СТОП булінг!

Булінг –  це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

Типовими ознаками булінгу є:

• систематичність (повторюваність) діяння;
• наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;
• наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Як відрізнити звичайний конфлікт від булінгу

Варто пам’ятати, що не кожен конфлікт є булінгом. Цькування — це тривалі, повторювані дії, а одинична сутичка між учасниками таким не може вважатися. Наприклад, якщо друзі посварилися та побилися чи діти разом весело штовхалися, але одна із них впала і забилася — це не вважається булінгом. Проте, якщо однолітки на чолі з булером регулярно насміхалися, принижували або ховали та кидали речі дитини, штовхали, не вперше нецензурно обзивали та били — потрібно негайно діяти.

Ознаки того, що дитина потерпає від булінгу

• Дитина має відмінну рису, незвичайна зовнішність (заїкається, інвалідність, особливості конституції, зовнішні ознаки)
• Ви помітили синці на тілі дитини, походження яких вона не може пояснити.
• У дитини мало чи зовсім немає друзів, має складнощі спілкування.
• Часто є останньою, кого запросили в гру або команду.
• Дитина почала часто приходити до дому в брудному розірваному одязі.
• Ви помічаєте, що у дитини частіше за звичай ламаються іграшки, особисті речі.
• У дитини прояви саморуйнівної поведінки (само травмування)

Що батькам треба знати і робити, якщо ваша дитина – жертва:

• Не панікуйте, не лайте дитину і не дорікайте: «Я ж тобі казав…».
• Не треба тут же забороняти дитині спілкуватися з друзями. Спочатку розберіться в ситуації.
• Подаруйте дитині свій час та підтримку. Слухайте та визнавайте її почуття.
• Разом з дитиною пограйте в рольову гру, аби проговорити, як вона сама може протидіяти зловмисникам у різних ситуаціях.
• Запитайте, яка саме допомога може дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації. Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (вихователь, помічник вихователя, старші діти…).
• Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася. Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може потребувати певного часу.

Найчастіше жертвами булінгу стають діти, які є «інакшими» (наприклад, з певними фізичними вадами або з іншого соціального середовища)

Що робити, якщо ви стали свідком булінгу

1. Втрутитися і припинити цькування — булінг не слід ігнорувати.
2. Зайняти нейтральну позицію в суперечці — обидві сторони конфлікту потребують допомоги.
3. Пояснити, які саме дії вважаєте булінгом і чому їх варто припинити.
4. Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей.
5. Повідомити керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагати вжити заходів щодо припинення цькування.

Ситуації з фізичним насильством потребують негайного втручання.

Ознаки того, що дитина буліт

• Ваша дитина імпульсивна, дратівлива, домінування емоцій.
• Дитина потерпала від насильства або була свідком насильства по відношенню до будь-кого з членів родини.
• Вашій дитині подобається самостверджуватися і керувати (маніпулювати іншими дітьми в іграх)
• Дитині не подобається підкорятися правилам, віддає перевагу насильству для вирішення проблем.
• Дитина занадто розбірлива у спілкуванні.
• Ви помічаєте, що ваша дитина отримує задоволення від висміювання або бійок з іншими дітьми.
• Дитина занадто категорична, розділяє світ на чорне і біле.
• Дитина легко переходить на негативні судження або дії по відношенню до інших.
• Ви помічаєте, що у дитини нестабільні стосунки із друзями.

Що батькам треба знати і робити, якщо ваша дитина – зловмисник:

• Час з’ясувати, чому він так діє? Може, прагне вашої уваги? Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів.
• Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого настає відповідальність.
• Вчіть дитину емпатії та поваги до інших людей.
• Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою. Будьте жорсткими у тому, що ця поведінка – неприйнятна.
• Зверніться до практичного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять — агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем