Для Вас, батьки! Тривожний стан дитини під час карантину: як розпізнати й усунути

Наразі діти, незалежно від віку, перебувають у стані тривоги. Вони відчувають загальне психоемоційне напруження від невизначеності, зміни звичного режиму, певних обмежень, які спричинив коронавірус. Значно впливає на дітей і емоційне виснаження та тривога батьків, адже їм дедалі складніше залишатися спокійними та врівноваженими.

У психології розрізняють поняття «тривога» і «тривожність». Тривога — емоція, що виникає в ситуаціях невизначеної небезпеки та проявляється в очікуванні неблагополучного розвитку подій. Якщо вчасно не надати дитині допомогу, часте й тривале відчуття тривоги може перерости у тривожність — стан підвищення сенсорної уваги й моторної напруженості в ситуації можливої небезпеки. Тривожність — суб’єктивний прояв неблагополуччя особистості.

Як проявляється

Прояви тривоги різноманітні. Як вона проявлятиметься залежить від особистісних якостей: деякі діти демонструють надмірну рухливість та активність, а деякі, навпаки, стають пасивними. Інколи може здаватися, що дитина завмирає, проявляє дезадаптацію.

Якщо дитина через тривогу стає менш активною, це гальмує її загальний розвиток. Якщо зазвичай активна, відповідальна, сумлінна дитина стає ще активнішою, то в неї розвивається невроз і спотворюється самосприймання. У першому випадку нервове виснаження схоже на лінощі, а в другому — на капризність.

Поведінкові прояви, які свідчать про нервове виснаження дитини:

• відчуття втоми;
• сонливість впродовж дня;
• пасивність, небажання що-небудь робити;
• байдужість до ігор.

Наслідком тривоги може бути й демонстративна жорсткість дитини. У такому разі дитина потребує особливої уваги дорослих. Під агресивністю дитина ховає свою тривогу від дорослих, однолітків і навіть від себе, бо не знає, чого потребує, а тому не може звернутися по допомогу.

Постійне відчуття тривоги, яке поступово переростає у тривожність, негативно впливає на психофізичний розвиток дитини: у неї знижується самооцінка, рішучість, впевненість у собі. Особистісна тривожність як стабільна властивість особистості, закріплює песимістичні установки: дитина очікує невдач і неприємностей.

Як впливає на організм

Якщо дитина тривалий час відчуває тривогу, це негативно позначається на її діяльності та розвитку. Тривожність впливає на соматичне здоров’я. Дитині у стані тривоги властиві:

прискорене серцебиття, нерівне дихання, тремтіння кінцівок, скутість рухів, коливання артеріального тиску, підвищення температури тіла, розлади шлунку

Хто в зоні ризику

Виділяють три групи дітей, яким притаманна тривога і які найбільше схильні до тривожності:

• агресивні — проявляють афективну поведінку;
• емоційно-розгальмовані — реагують на все надто бурхливо, їм складно контролювати свій емоційний стан;
• сором’язливі, невпевнені у собі — соромляться проявляти емоції, говорити про них вголос, мовчки переживають свої проблеми.

Дорослі, які знають про схильність дитини до тривоги, мають добирати індивідуальні способи реагування, що дадуть змогу контролювати її негативні емоції.

Як зарадити

Якщо тривога ситуативна та недовготривала, насамперед слід з’ясувати, що саме для дитини є джерелом занепокоєння і провокує ту чи ту поведінку, а потім обрати відповідну стратегію подолання тривоги.

Інколи тривогу зумовлюють соціальні чинники:

• завищені вимоги, які висувають до дитини батьки та інші значущі дорослі;
• система виховання, що не враховує індивідуальної активності дитини, її здібностей та інтересів;
• загальна нереалізованість дитини.

Часто мами й тата не знають, як поводитися з упертою, плаксивою, дратівливою дитиною, яка болісно сприймає будь-яке зауваження. У такому разі батьки мають змінити стиль спілкування з дитиною. Щоб допомогти дитині впоратися із тривогою й стресом, батьки мають обіймати її та давати відчуття захисту, сили, підтримки.

Батьківська любов здолає всі перешкоди!