ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

Як знайти гармонію дитячої душі?

Зіштовхнувшись із проблемами дитини, батьки часто почуваються безпорадними. Знаючи, як варто було б учинити у тій чи іншій ситуації, вони не можуть передати малюкові свою впевненість і знання. Тим паче, що намагаючись поговорити «відверто», вони ризикують зіштовхнутися із захисною реакцією і небажанням дитини впускати їх у свій внутрішній світ.

Водночас ніхто не може допомогти малюкові так, як найближчі люди, які знають і люблять його.

Один із способів, що полегшує контакт із дитиною, казка, в якій герой відчуває ті самі труднощі, що і ваш малюк. Вигадати таку розповідь дуже просто. Основне – гарний кінець.

Для малюка ця розповідь буде двозначною: по-перше, він побачить, що його проблема зовсім не виняткова, вона часто виникає і у решти дітей, і вони з нею чудово можуть впоратися. По-друге, ви у ненав’язливій формі пропонуєте дитині вдалий спосіб розв’язання ситуації. Крім того, розповідь про будь-кого, схожого на вашого малюка, допоможе вам більше довідатися про його переживання.

Реальний спосіб допомоги – гра. Наприклад, ваше чадо абсолютно не вміє поводитися в гостях, а від постійної моралі – жодного результату. Тоді вам слід розіграти з ним дві ситуації. Перша ситуація: «неслухняна дитина завітала в гості»: малюк має зобразити вкрай неслухняну дитину, яка всім заважає, все бере без дозволу, вередує за столом. Діти, як правило, грають у таку гру із захопленням. Друга ситуація: «слухняна дитина», у ній малюк зображує на рідкість виховану істоту. Важливо, щоб дитина відчула різницю між «правильною» і «неправильною» поведінкою

Чудовий метод контакту – малюнок. Папір, олівці та фарби допомагають зобразити реально приховані почуття: страх, злість, образу. Якщо малюкові просто сумно й самотньо, сядьте поручі намалюйте разом із ним улюблену іграшку або щось інше. Фантазуйте разом із вашою дитиною.

Бережіть себе та будьте  здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

19.05

Консультація  для батьків.

ЯК ЗАПОБІГТИ МАТЕРИНСЬКОМУ

ВИГОРАННЮ ВДОМА

Притча
Жила-була бідна єврейська сім’я. Дітей було багато, а грошей мало. Бідна мати працювала на знос – готувала, прала і кричала, роздавала запотиличники і голосно нарікала на життя. Нарешті, вибившись з сил, відправилася за порадою до рабина: як стати хорошою матір’ю? Вийшла від нього задумлива. Відтоді її як підмінили. Ні, грошей в сім’ї не додалося. І діти слухняніші не стали. Але тепер мама не лаяла їх, а з обличчя її не сходила привітна посмішка. Раз на тиждень вона йшла на базар, а повернувшись, на увесь вечір, закривалася в кімнаті. Дітей охоплювала цікавість. Одного разу вони порушили заборону і заглянули до мами. Вона сиділа за столом і пила чай з солодким цимесом! «Мама, що ти робиш? А як же ми»?- обурено закричали діти. «Ша, діти! – поважно відповіла вона. – Я роблю вам щасливу маму»!

Сьогодні батьки, а особливо матусі, вимушені проводити багато часу разом зі своїми дітьми. Це не може не впливати на емоційний стан, на самопочуття.  І як наслідок – закінчується все емоційними зривами та виснаженням. А щоб до такого не дійшло пропоную декілька порад  для зниження материнського вигорання:

• Обов’язково знаходьте час і способи побути щодня наодинці, хоча б хвилин 15-20. І намагайтеся не «зависати» в цей час в Інтернеті, а зайнятися чимось, що вас заспокоює і розслабляє. Доки дитина зовсім маленька, стримайте свій запал встигнути все і уся: обід з п’яти блюд, удома – стерильна чистота і ін. Це особливо стосується мам, які уявляють собі ідеальну картинку, яка на практиці виявилася дуже далека від реальності.
• Вихідні належать не лише тим, з ваших близьких, хто працює в офісі з 9 до 17, але і вам теж. Плануйте недільне дозвілля так, щоб відпочивали не лише ваші близькі, але і ви самі. Повірте, ви теж маєте на це право.
• Хобі – дуже важлива частина життя будь-якої людини, тому не варто відкладати його на той час, коли дитина підросте. Якщо немає поки можливості займатися ним в тому ж об’ємі, що і раніше, то оберіть з нього хоча б частину, хоча б просто збирайте ідеї на майбутнє.
• Сон. Його недолік дуже швидко викликає депресію і ненависть до всього світу. Зрозуміло, що діти різні, навіть у одних і тих же батьків – старший може бути безпроблемний спокійний малюк, який живе по своєму незмінному режиму, а друга дитина може бути абсолютно непередбачувана, і режим у неї змінюється щодня. Тому пристосовуйтеся до режиму дитини так, щоб встигати фізично відновлюватися через сон. Інакше довго не протягнете, і нервові зриви забезпечені.

І не забувайте повторювати мантру – «Все пройде. Вони зростають»

Бережіть себе та будьте  здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

18.05

Консультація  для батьків.

КРИТЕРІЇ ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

Першокласник сьогодення і першакласник в минулому – різні поняття. В наш час від дитини в першому класі вимагають більше, ніж це було раніше. Тому, щоб адаптація до школи проходила нормально і у дитини не зникло бажання вчитися, малюк повинен бути ГОТОВИЙ ДО ШКОЛИ

Існує ряд показників, за якими ми можемо визначити чи готова дитина до школи. Тут зібрані всі основні критерії, за якими психологи здійснюють дослідження.

Отже, було б добре якби дитина змогла б:

1. 1. Назвати себе (П. І. Б.), маму, тата, бабусю, дідуся (орієнтація у внутрішньосімейних зв’язках)
2. Знати пори року, кількість і назви місяців у році, днів у тижні. Знати які зараз рік, тиждень, день. Вміти відповісти на питання типу «Коли птахи відлітають на південь», «Коли холодно і іде сніг», «В який день люди не ходять на роботу», «В яку пору року листя жовтіє» …
3. Розказати назви всіх оточуючих її предметів: меблі, посуд, одяг, побутові та електроприлади, рослин, тварин, явищ природи, назви улюблених мультфільмів, казок, книжок, імена улюблених героїв.
4. Мати розвинений фонематичний слух: назвати звуки з яких складається слово, визначити це приголосний чи голосний звук, твердий чи м’який; визначити місце звука в слові.
5. Бути в змозі написати або скопіювати просту фразу, наприклад, «він їв суп»
6. Прямий і зворотний відлік в межах 20.
7. Вміти додавати і віднімати числа в межах 10.
8. Володіти навичками узагальнення (в картинках вибрати що об’єднує …), виключення з ряду.
9. 10. Знаходити схожість і відмінності між предметами.
10. Вміти скласти розповідь за картинкою або за серією картинок.
11. Знати основні геометричні фігури – коло, овал, прямокутник, трикутник, квадрат, вміти їх намалювати.
12. Запам’ятати 5-7 слів з 10 чітко названих.
13. Вміти розповісти напам’ять невеликий вірш
14. Вміти відповісти на питання: що буває раніше – обід чи вечеря, хто більший – корова або коза, у корови дитинча теля, а у коня …
15. Знати 10-12 основних кольорів.
16. Вміти намалювати фігуру людини з усіма основними частинами тіла.
17. Слухати казку і переказати ключові події.
18. Утримувати увагу на заданому виді діяльності 10 хв.
19. Розуміти що таке школа, чим там займаються і навіщо туди ходять.
20. Вміти визначати напрямок: вперед, назад, направо, наліво, вгору, вниз.
21. Уважно слухати і виконувати завдання, які пропонуються в усній формі;
22. Може самостійно виконувати необхідне завдання за зразком, який сприймається зором.

Фізіологічні показники:

1. Зміна не менше 2-4 молочних зубів на корінні.
2. Дістає рукою через верхівку до верхньої частини протилежного вуха (Філліпінський тест).
3. 3. Вміє кидати і ловити м’яч.
4. 4. Вміє зав’язувати шнурки, застібати ґудзики, блискавки – це ознака розвитку дрібної моторики.
5. 5. При рукостисканні – її великий палець вгорі.
6. 6. Скачок в зрості.
7. 7. Може повторити прості пальчикові ігри (наприклад, по столу переминати пальцями, зробити пальцями «перемога» і т. д.).

Бережіть себе та будьте  здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

15.05

Пам’ятка  для батьків.

Ведемо дитину в перший клас. 

Поради психолога батькам першокласників

Підготовка до школи – процес і урочистий, і хвилюючий одночасно. І не тільки для малюка, який вже через місяць стане “дорослим” школярем, але і для його мами і тата. Часом більше самих першокласників хвилюються їхні батьки, які мучаться думкою, чи готовий їх синок чи донька до першого класу. До того ж напередодні школи майбутні першокласники нерідко задають їм питання, на які складно відповісти навіть дорослому. Саме тому ми постаралися відповісти на “недитячі” питання майбутніх першокласників і дати поради батькам про те, як підготувати дитину до шкільного життя. Поданий матеріал пропонується для батьків майбутніх першокласників та для шкільних психологів і вчителів початкових класів для роботи з батьками.

По можливості (онлайн, розгляньте фото) влаштуйте прогулянку до школи. Обов’язково проведіть дитині невелику екскурсію до школи: походіть по двору і навколо неї, а потім увійдіть всередину. Бажано показати дитині, в якому класі вона буде вчитися, де знаходиться туалет та їдальня.

Збирайте портфель та одягайте форму. Непогано кілька разів за місяць потренувати збори до школи: нехай першокласник самостійно одягне шкільну форму. Потім мама або тато, розкидавши його шкільне приладдя по підлозі, покаже, як збирати портфель і що куди класти.

Грайте в школу. Батьки можуть посадити дитину серед іграшок і провести “урок”, при цьому попросити малюка встати, коли мама- “вчителька” входить в “клас”, потім сісти за парту, взяти в руку ручку, відкрити зошит. Так для дитини не будуть незвичними ці “команди”, коли вона почує їх у школі, і вона легко їх виконає. Також доведеться пояснити першокласникові, що в школі його будуть називати за прізвищем. Тому необхідно навчити його реагувати і відгукуватися на прізвище, наприклад, у грі в школу звертатися не інакше як “Петров”, “Сидоров” і т. д. До того ж безліч дитячих письменників описують у своїх розповідях маленьких дітей, які збираються піти до школи. Нехай головний герой якоїсь книжки супроводжує малюка на всіх етапах підготовки до школи. Тоді він стане впевненіше, знаючи, що безліч дітей навколо теж йдуть до школи, як і він.

Встаємо раніше. Місяця, щоб привчити дитину вставати раніше, вистачить. Досить щодня віднімати від її сну по 5-10 хвилин. Тоді першого вересня малюк не буде сонно позіхати на лінійці. Але пробудження дитини має супроводжуватися приємними для неї діями, наприклад, усмішкою або обіймами мами.

Дружимо з годинником. Необхідно поставити в кімнаті малюка годинник, навчивши його по ньому розбиратися в часі. Це стане в нагоді в школі, наприклад, щоб знати, скільки хвилин є на виконання завдання. Також важливо, щоб малюк вмів укладатися в терміни. Для цього слід скласти графік його звичайного дня і повісити на видному місці. А коли малюк буде, наприклад, малювати, грати або їсти, можна звернути його увагу на те, скільки йому ще залишилося часу на цю дію за розкладом.

Вчимося порядку. Нехай у малюка з’являться всілякі папки, коробочки, файлики, і він навчиться складати туди свої малюнки, фломастери та інші дрібниці. Розвивати цю навичку потрібно заздалегідь, щоб школяр не був «Машею-растеряшею». До речі, можна розвісити по кімнаті невеликі записочки, наприклад, “акуратно повісь речі на стілець” – це буде сигналом до дії.

Формуйте позитивний образ школи. Ні в якому разі не потрібно говорити першокласникові фрази типу “закінчилося дитинство, почалося доросле життя” або “не будеш слухати вчительку, вона тебе покарає”. Так любов до школи в нього точно не виховати. Добре, якщо б перша вчителька написала листа майбутньому учневі, розповівши про те, як вони цікаво будуть проводити час у школі, скільки всього нового він дізнається, як багато друзів з’явиться. Якщо домогтися творчого підходу від учителя не вдалося, розповісти про все це повинні батьки. Ще від них вимагається більше хороших забавних історій з їх шкільного життя, наприклад, про те, як вони знайшли свого першого шкільного друга. Також можна показати першокласникові батьківські шкільні фотографії.

Не залякуйте оцінками. Казати дитині про те, що вона повинна приносити тільки хороші оцінки заборонено. Тим більше що в 1-му класі їх не ставлять. Краще вже зараз завести журнал досягнень малюка, щодня записуючи туди кожен його успіх, наприклад, “сьогодні малюк сам почистив зуби”. Тоді він буде знати, що хороші оцінки – це не єдині його заслуги перед батьками і перестане боятися принести “двійку”, коли буде ходити до школи.

Тренуйте увагу і не тільки. Наприклад, хороша гра для тренування пам’яті і уважності: розкласти на столі десять будь-яких предметів. Нехай малюк уважно подивиться на них протягом 1 хвилини, намагаючись запам’ятати якомога більше, а потім, не дивлячись на стіл, розповість, що там лежить. Ще можна забрати один предмет і замість нього покласти другий – нехай скаже, яку річ замінили. Дуже добре тренувати мислення прямо під час чергової прогулянки. Наприклад, дати дитині таке завдання: розкласти поняття на складові (варіант: що входить в поняття взуття?), А потім, навпаки, “зібрати” в одне ціле, назвавши поняття (варіант: кіт, собака, жираф, ведмідь – хто це?). Нарешті, мова. Прочитавши казку на ніч, мама або тато можуть попросити малюка переказати почуту історію і відповісти на декілька нескладних питань по ній. Так першокласник навчиться висловлювати свою думку, розмірковувати на задану тему і чітко відповідати на запитання.

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

14.05

Пам’ятка для батьків.

Правила Симона Соловейчика, відомого педагога та психолога, які допоможуть батькам підготувати дитину до життя серед однокласників у школі.

– He віднімай чужого, але і своє не віддавай.

– Попросять – дай, намагаються відняти – намагайся захиститись.

– Не бийся без причини.

– Кличуть грати – йди, не кличуть – спитай дозволу грати разом, це не соромно.

– Грай чесно, не підводь своїх товаришів.

– Не дражни нікого, не випрошуй нічого. Два рази нікого ні про що не проси.

– Через оцінки не плач, будь гордим. З учителем через оцінки не сперечайся й на вчителя за оцінки не ображайся. Намагайся все робити вчасно і думай про добрі результати, вони обов’язково в тебе будуть.

– Не ябедничай і не наговорюй ні на кого.

– Намагайся бути акуратним.

– Частіше кажи: давай дружити, давай грати, давай разом підемо додому.

– Пам’ятай: ти не кращий за всіх, ти не гірший за всіх. Ти – неповторний для самого себе, батьків, учителів, друзів!

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

13.05

Пам’ятка для батьків.

П’ять шляхів до сердця дитини

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути лише їм зрозумілий сленг. Але і нас – дорослих – також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гірше, коли ми не завжди можемо виразити свої почуття і любов зрозумілою їм мовою.

Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов – найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це зрозуміють дорослі, дитина виросте доброю та щедрою.

Основне батьківське завдання – виховати зрілу та відповідальну людину. Але які риси ви не розвивали б у дитині, головне виховувати з любов’ю.

Коли дитина впевнена у любові оточення, вона стає більш слухняною, допитливою. З цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам. Ця впевненість для нього – як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце.

Батьківська любов повинна бути безумовною. Але іноді ми не розуміємо, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати.

Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:

1. Перед нами діти.
2. Вони поводяться як діти.
3. Буває, що їхня поведінка жіє нам на нерви.
4. Якщо ми виконуємо свої батьківські обов’язки і любиом дітей, незважаючи на їхні витівки, вони, подорослішавши, виправляється.
5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчувають. Тоді вони втрачають впевненість у собі і не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить не можуть контролювати їх, поводитися по-дорослому.
6. Якщо, перш ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їх бачити, вони стануть невпевненими у собі: скільки не намагайся – вимоги надто високі, а в результаті – невпевненість, тривожність, занижена самооцінка, озлобленість.
7. Якщо ми любимо їх, незважаючи ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.

Найголовніше – любити! Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її.

Основні способи, якими батьки виражають любов

1. Дотик. Один з найважливіших виявів любові людини. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків так і для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами (я тебе люблю).
2. Слова-заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять усю силу та сенс. Пам’ятайте, що кожна похвала має бути обгрунтованою тащирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити м’яко та спокійно, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини. Пам’ятайте, що постійна критика шкодить їй, бо вона не є доказом батьківської любові. Щодня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки.
3. Час. Це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите «Ти потрібна мені», «мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме для того, щоб батьки звернули на неї увагу: бути поганим краще, ніж бути забутим. Проводити час разом – значить віддати дитині свою увагу сповна. Форма сумісного проведення часу в кожній родині різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі. Які б заклопотані ви не були, хоча б кілька годин на тиждень приділіть не лише хатнім справам, телевізору, іншим своїм уподобанням, а насамперед своїй дитині.
4. Подарунок. Це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї. Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам’ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами і кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу – це плата, якщо намагаєтеся підкупити її – хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Подарунки не обов’язково купувати. Подарунком може стати все що завгодно: польові квіти, каміньчики, чудернацької форми гілочки, пір’їнка, горішок. Головне – придумати, як його подарувати.
5. Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймі до досягнення дитиною 18 років) котракту, що передбачає ненормований робочий день. Щодня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків – почути їх і відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її сповнюється любов’ю. якщо батьки буркотять і сварять дитину, така допомога її не тішить. Допомагати дітям – не означає повністю обслуговувати її. Спочатку ми справді багато робимо за них. Проте потім, коли вони підросли, ми мусимо навчити їх усього, щоб і вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різну мову нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту мову нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту мову (дотик, слова-заохочення, час, подарунок, допомога), яка розчулить серце дитини.

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

12.05. Консультація для батьків.

23 ПОДАРУНКИ ДИТИНІ, ЯКІ ВОНА ЗБЕРЕЖЕ НА ВСЕ ЖИТТЯ

На сьогоднішній день діти просто потопають в достатку іграшок, ігор, розваг. Зараз стільки всього існує для дітей, що їх вже просто нереально чимось здивувати. Але ці 23 подарунки вони точно запам’ятають на все життя! Більше того, вони пронесуть їх з собою через все життя і швидше за все, подарують вже своїм дітям.

1. Віра у їхні сили.Дитині надзвичайно важливо знати, що найрідніша людина у світі в них вірить. Давайте дитині зрозуміти, що ви впевнені в ній, в її уміннях і можливостях. Всього одне ваше слово здатне зробити з малюка успішного генія.
2. Любов у всіх її проявах.Обіймайте, цілуйте, говоріть слова любові завжди, незважаючи ні на що! Навіть якщо вашій дитині вже за 30!
3. Сімейні вечері.Ці хвилини родинного єднання запам’ятовуються дітьми на все життя. Це прекрасна традиція, яка об’єднує, мирить, надихає і утихомирює.
4. Радість. Радійте життю і своїй дитині. Не соромтеся своїх почуттів, смійтеся разом з малюком, дурійте.
5. Міцна і повна сім’я.Намагайтеся зберегти сім’ю і хороші відносини з її членами. Для дитини сім’я – це той фундамент, та опора, яка дає підтримку і допомагає йти по життю.
6. Свій час.Це найцінніший подарунок, особливо для сучасних дітей. Знаходьте час для дитини кожен день! Щоб просто побути з нею, пообійматися, погратися разом, погуляти або просто повалятися на ліжку.
7. Увага.Ще одна річ, якої постійно не вистачає дітям.
8. Любов до пізнання. Заохочуйте дитину пізнавати світ, захоплюватися, навчіть отримувати задоволення від пізнання світу.
9. Уміння цінувати.Навчіть дитину цінувати те, що у неї є, але завжди прагнути до більшого.
10. Доброта.Дитина ще встигне навчитися жорсткості. А ви покажіть їй приклад справжньої доброти і вміння співчувати.
11. Інтерес.Інтерес до світу присутній у кожної дитини. Зберігайте, бережіть його! Постарайтеся не вбити всякими: “Не лізь, не заважай, вистачить говорити, скільки можна питати?”
12. Уміння приймати рішення.Стимулюйте до самостійності, допоможіть приймати наслідки своїх дій, покажіть приклад справжньої сміливості і рішучості.
13. Рамки. Дітям надзвичайно важко жити у вседозволеності і не мати ніяких обмежень. Їм потрібні рамки, які структурують для них цей світ. Тільки не захоплюйтеся заборонами, інакше це загрожує непослухом.
14. Свобода. Пам’ятайте, що заборон має бути мінімум. Давайте дитині можливість вибирати, самостійно приймати рішення, діяти і вчитися на власних помилках.
15. Похвала. Дітям дуже важливо відчувати схвалення їх дій з боку батьків. Це стимулює до вдосконалення.
16. Любов до творчості.Надавайте можливість творити стільки, скільки хочеться. Заохочуйте творчу діяльність, створюйте умови для неї. Самі захоплюйтеся і займайтеся з дитиною. Це дуже важливе вміння в епоху Інтернету та комп’ютерних технологій, яке вчить бачити прекрасне у всьому, радіти життю, знаходити виходи з нестандартних ситуацій.
17. Щедрість. Покажіть на особистому прикладі, що таке щедрість, як ділитися, і навчіть отримувати задоволення від власної щедрості.
18. Духовність. Прищеплюйте дітям усвідомлення наявності душі. Добре, якщо вони навчаться діяти, керуючись потребами не тільки свого тіла, а й душі.
19. Правда. Будьте чесними з дітьми. Таким чином ви навчите їх бути чесними. Крім того, ви продемонструєте їм, що вам можна довіряти, що з вами вони в безпеці.
20. Надія. Надія допоможе у найважчі моменти, підтримає і додасть сил.
21. Оптимізм. Це те, що допомагає досягати успіхів і міняти цей світ на краще.
22. Посиденьки у вас на колінах.Для дитини це найкраще, найзатишніше місце в світі!
23. Вірність в сім’ї і у відносинах. Бути вірним своєму чоловікові (дружині) – це вчинок нашого розуму, серця і душі. А діти відчувають це дуже тонко.

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

08.05

Пам’ятка для батьків.

Портрет гіперактивної дитини:

– Перебуває у постійному русі й просто не може себе контролювати.

– Швидко й багато говорить, ковтає слова, перебиває, не дослуховує.

– Малюка неможливо вкласти спати, а якщо спить, то уривками, неспокійно. У нього часто виникають кишкові розлади, алергічні реакції.

– Дитина – некерована, при цьому зовсім не реагує на заборони й обмеження.

– Часто провокує конфлікти.

Спокій, тільки спокій!

Що потрібно зробити, щоб малюк позбавився від «надлишків» активності? Створити йому певні умови життя. Сюди входить спокійна психологічна обстановка в сім’ї, чіткий режим дня (з обов’язковими прогулянками на свіжому повітрі, де є можливість попустувати на славу). Доведеться потрудитися батькам. Якщо ви самі – дуже емоційні і неврівноважені, постійно скрізь спізнюєтеся, поспішайте, то пора починати працювати над собою. Ми більше не стрімголов мчимо в сад, постійно кваплячи дитини, намагаємося поменше нервувати і рідше змінювати плани «по ходу справи». Скажіть собі: «Чіткий розпорядок дня» і постарайтеся самі стати більш організованими.

 Поради батькам гіперактивних дітей

1. Хваліть її, коли вона цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Це зміцнює впевненість дитини у власних силах, підвищує її самооцінку.
2. У вихованні необхідно уникайте крайнощів – надмірної суворості і надмірного потурання. Чітко поясніть дитині правила поведінки в різних ситуаціях.
3. Заохочуйте дитину в кожному випадку, коли їй вдалося довести розпочату справу до кінця.
4. Дуже важливим є емоційний і фізичний контакт. Треба обійняти, приголубити, погладити, заспокоїти у важких ситуаціях – і неконтрольовані емоції та м’язова напруга почнуть спадати.
5. Дотримуйтеся вдома чіткого розпорядку дня. Це діє на суперактивну дитину заспокійливо.
6. Оберігайте дітей від перевтоми, що пов’язана з надлишковою кількістю вражень (телевізор, комп’ютер), уникайте місць з підвищеним скупченням людей (магазинів, базарів).
7. Залучайте і заохочуйте дитину до пасивних ігор, що вимагають концентрації уваги (лото, доміно, розмальовування, ліплення, читання тощо).
8. Дайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію. Корисними є щоденна фізична активність на свіжому повітрі, тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття, ігри.
9. Не забувайте говорити дитині, як сильно ви її любите.

Бережіть себе та будьте  здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

07.05

Пам’ятка для батьків.

Запобігаємо порушенням сну

Досить поширеним явищем у молодшого дошкільного дитинства є розлади сну – утруднення засипання, неспокійний та переривчастий сон. Непоодинокі випадки відмови три-чотирічних малюків від денного сну. Слід визнати, що в окремих рухливих дітей з віком потреба у денному сні зменьшується, тому перед тим, як кваліфікувати їхню відмову спати як відхилення від норми, поспостерігати за їхньою поведінкою під час денного сну, після нього.

Так, збуджуючись вдень, маленька дитина довго не може заснути ввечері, хоча і втомилася. Як правило, чим меньше малюк спить, тим більше втомлюється і збуджується наступного дня, і так доти, доки не звалиться з ніг. Через певний проміжок часу цикл повторюється знову.

Погано засинають надміру емоційно чутливі діти, схильні до неспокою та страхів. Якщо малюків лякають казковими персонажами, у них може розвинутися боязнь замкненого простору, пік якої припадає на третій – початок четвертого року життя. Заборони, скупченість у натовпі переповненого автобуса, замикання самого у темному й маленькому приміщенні, застрявання у ліфті також посилюють страх замкненого простору, можуть спровокувати заїкання.

У трирічному віці малюки найбільше бояться темряви. У чотири роки у дівчаток і у п’ять у хлопчиків частішають прояви страху самотності, ніби підкреслюючи підвищену емоційну чутливість дошкільнят до єднання з дорослими, підтримки і захисту з їхнього боку. У три й особливо чотири роки боязнь самотності, темноти й замкненого простору утворюють певну тріаду страхів, проявляючись ввечері перед сном, коли дитина лежить одна у зачиненій кімнаті. Чекання сну, неприємних сновидінь спричинює відчуття неспокою, посилене темрявою. Завдяки дитячій уяві виникають неприємні образи, страх перед відсутністю своєчасної допомоги дорослих. Зросле збудження перешкоджає сну.

Якщо неспокій незначний, двері відчинені, у приміщенні включено нічний ліхтарик, батьки перебувають десь поблизу або поряд, сон настає швидко. Ласкаве слово, заспокійливий тон, щира посмішка дорослого, налаштування на приємний сон діють як снодійне, зменьшують ймовірність появи сновидінь, які лякають. Іншим буде результат, якщо дорослий збуджений, втомлений, роздратований; починає соромити малюка за його стархи, загрожувати позбавленням бажаного або іншим покаранням. Починаються нескінченні прохання дитини попити, піти в туалет, скарги на погане самопочуття, прохання відчинити двері, засвітити лампу, принести улюблену іграшку тощо. Сон стає неспокійним, дитина метушиться, зойкає, погано почувається зранку.

Звертаємо увагу на висновок фахівців: при порушеннях сну неприпустимі будь-які примуси щодо несплячих дітей та погрози покарання. Треба зміцнювати емоційний  та фізичний стан таких малюків, використовувати різноманітні ігри з метою зменьшення їх неспокою і страхів. Слід зацікавлювати дошкільнят розповідями про важливість міцного сну для здоров’я і хорошого самопочуття, пропонувати час від часу ігри “у темряву, якої не слід боятися».

Бережіть себе та будьте   здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

06.05

Пам’ятка  для батьків.

Дитячі страхи

У дітей дуже розвинена уява, і те, що в різні періоди свого розвитку вони переживають так звані вікові страхи, цілком природньо.

Не варто впадати в паніку і занадто тривожитись з приводу психічного здоров’я дитини, адже страхи – це частина шляху дорослішання, а їх подолання – основа майбутньої віри у свої сили та можливості! Які ж типові страхи дошкільнят і як ми, дорослі, можемо допомогти їм  впоратися з ними?

Страх розлуки з батьками переслідує маля з семи місяців і трохи слабшає лише перед школою. Гра в хованки, коли мама ховається за кріслом або диваном, а потім обов’язково з’являється, допоможе карапузові впоратися з його побоюваннями загубити маму. Для того щоб знизити острах чужих людей, краще не залишати дитину з незнайомими для нього людьми, а коли до вас прийшли гості, перебувати поруч із малям хоч би перший час знайомства. До трьох років більшість дітей уже в змозі переносити розлуку й нормально почувають себе в дошкільних закладах.

На першому році життя у дітей з’являються страхи, пов’язані з досвідом взаємодії з різними об’єктами навколишнього середовища (сходи, тварини, усілякі перешкоди). Особливу увагу батьки повинні приділяти поведінці на дорозі й в інших небезпечних ситуаціях. Дитина в цей час засвоює новий досвід, необхідний йому, щоб справлятися зі складними й небезпечними ситуаціями в майбутньому.

Острах клоунів і масок виникає в 3-4 роки, коли активно формується фантазія, і дитина, бачить вигаданий персонаж з перебільшеними частинами тіла і виразом на обличчі, може сильно перелякатись. Для того щоб такий страх не з’явився, важливо водити маля на різні  театралізовані заходи, де є можливість звикнути до самих неймовірних героїв ще й спостерігаючи за поведінкою інших дітей. Крім цього, коли батьки або хтось із знайомих, влаштовуючи дитяче свято, надягають костюми та маски, дитина по закінченні повинна переконатись, що під маскою не ховається чудовисько, що це  лише переодягнений тато або сусідка.

Страшні сни (3-5 років). Побачивши страшний сон, маля може надалі  активно придумувати різні приводи для того, щоб взагалі не лягати спати або хоча б відтягнути цей момент. Вона може просити пити, в туалет або щоб йому прочитали останню преостанню казочку… Щоб не снилися страшні сни, запропонуйте дитині замовити гарний сон. Нехай намалює малюнок або напише записку, яку покладе собі під подушку. Також перед сном бажано читати які-небудь добрі казки, а в ліжечко дати улюблену іграшку.

Страх перед чудовиськами й темрявою (3-5 років). Діти чують історії, казки, повні колоритних описів, жахів та насильства (Сірий Вовк з’їв бабусю і Червону Шапочку і т.п.). Для дитини важливо, щоб всі чудовиська перетворилися в безпечних, слабких або гарних та смішних. Маля повинне повірити в свою силу, хоробрість і безпеку. Підтримати дитину можуть іграшки – помічники (магічні мечі, чарівні палички і т.д.). А оскільки всякі монстри звичайно живуть тільки в темряві, під ліжком або в шафою, можна нещільно закривати двері кімнати або залишати приглушене світло. Важливо контролювати, що саме і у якій кількості дивиться або читає ваша дитина, і постійно нагадувати їй про межу між  реальністю та казкою.

Страх перед дитячим садком (3-6 років) майже завжди пов’язаний з конкретною ситуацією вдома або в дитячому садку. Маля, можливо, не хоче відпускати маму, йому може не подобатись вихователька, може, хтось із хлопців дражнить його, або йому не подобаються заняття і  обстановка. Розібратися в тому, що є причиною страху, можна, погравши в рольові ігри, де маля виконує роль дорослих, а батьки – ролі дітей. Звичайно, необхідно розпитати вихователя, адже коли причина зрозуміла, її легше усунути.

Острах лікарів може виникнути після того, як діти перенесуть якісь неприємні або хворобливі процедури (вакцинацію, огляд горла), коли вони зрозуміють призначення шприців, скальпелів і інших інструментів. Візит до лікаря не повинен бути страшним ні для мами, ні для маля. Вислови на зразок  “Лікар не зробить тобі боляче” звичайно діють у зворотньому напрямку, дитина посилено думає про наближення болю, що ще не відома їй. Важливо ніколи не залякувати дитину лікарями!

До 5 років багато хто з дітей боїться тварин, найчастіше  собак. Одним зі способів подолання подібного страху є тиха розмова з дитиною про гарних собачок. Необхідно розповідати маляті про звички тварин, про те, як собаки допомагають людям і як з ними треба спілкуватись. І звичайно, батькам у першу чергу треба впоратися зі своєю ворожістю до тварин, якщо вона є.

Страх смерті (5-6 років). У цьому віці дитина вже починає розуміти різницю між життям і смертю. Можливо, вона вже зіштовхнулась з цим, почувши, як батьки обговорюють чиєсь нещастя. Вона починає побоюватись за своє життя та життя батьків, особливо часто це може виникати перед сном, адже темрява – це порожнеча. Важливо розповідати маляті про те, що люди вмирають, коли вони зістаряться, а діти взагалі дуже рідко вмирають. Інформуючи маля, потрібно бути обережними, щоб не налякати.

Якими б дурними не здавалися дитячі страхи дорослим, для малят вони дуже реальні, тому їх не слід відкидати або сміятися з них. Кращий спосіб лікування таких страхів – це приклад, підтримка, допомога та збереження доброзичливої, спокійної атмосфери в родині. Більшість страхів у цей період тимчасові і з віком обов’язково зникнуть.

Бережіть себе та будьте  здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

05.05

Порада для батьків.

Пропонуємо пограти у гру  «Я здивуюся, якщо…».

У цю гру можна грати де завгодно: сидячи вдомана карантині чи під час поїздки у транспорті тощо. Кількість учасників може бути будь-якою. Кожен учасник по черзі наводить свій варіант закінчення фрази, «Я здивуюся, якщо…».

Наприклад:

✔️ «Я здивуюсь, якщо наш кіт заговорить людським голосом»;

✔️ «Я здивувуюсь, якщо тато прийде з роботи в костюмі клоуна»;

✔️ «Я здивуюсь, якщо зустріну на вулиці інопланетян».

Ця гра не лише пояснює, що таке здивування, не лише дає інформацію про те, що дійсно може здивувати вас і вашу дитину, а ще й розвиває фантазію, наближує нас до розуміння того, що саме для нас є очікуваним і несподіваним.

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

04.05

Пам’ятка для батьків.

Фрази, які варто говорити дитині хоча б раз у день

Я зібрала для вас фрази, які варто говорити своїй дитині. Якщо ви візьмете за звичку хоча б раз у день сказати щось із цього списку, ваші дітки почуватимуться значно щасливішими. Пам’ятайте, дитині потрібна увага, а не дорогі іграшки.

– Я вдячна/-ий тобі.

– Я пишаюся тобою.

– У твоїх словах є сенс.

– У тебе чудові ідеї.

– Мені подобається бути твоєю мамою/татом.

– Твоя думка важлива.

– Ти — важлива/-ий.

– Я вірю тобі.

– Я вірю в тебе.

– Ти можеш сказати «ні».

– Ти можеш сказати «так».

– Ти мала/-в рацію.

– Ти робиш мене щасливою/-им.

– Мені подобається твоя креативність.

– Не бійся бути собою.

– Це добре, що ти допитлива/-ий.

– Я довіряю тобі.

– Це був дійсно вдалий вибір.

– Я щаслива/-ий бачити тебе щасливою/-им.

– Я розумію тебе.

– Я пробачаю тобі.

– Я ціную тебе.

– Ми всі робимо помилки.

– У тебе дуже добре це виходить.

– Спробуй ще раз завтра.

– Тобі так добре це вдалося.

– Я слухаю.

– Я люблю тебе.

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

Як крик впливає на мозок дитини, та що з ним відбувається.

Усім батькам на замітку

Ті батьки, котрі займаються вихованням дитини постійно знаходяться в стресовому стані. Для цього потрібно багато сил, терпіння та знань. Якщо батьки  не володіють цими навичками, їхні старання можуть піти нанівець. Якщо ви можете привернути увагу вашої дитини лише за допомогою крику, то у ваших стосунках йде щось не так.

Якщо в родині постійно відбуваються крики та стреси – це негативний вплив на психологічний розвиток дітей. Після такого виховання діти дуже агресивні та замкнуті.

В давні часи криком сповіщали про небезпеку.

Коли кричати  на дитину, у неї виробляється гормон стресу, що спонукає дитину «бити або бігти». Тіло дитини напружується, а думки в мозку блокуються.

Мозолисте тіло в мозку стає меншим. Це тіло з’єднує дві півкулі за допомогою нервових клітин. Через це йде процес гальмування різних частин мозку, порушується постачання крові до мозочка, йде погіршення пам’яті та уваги. Діти як внаслідок не вміють контролювати свої емоції.

Через постійні крики старшого покоління на дітей викликають проблеми у поведінці підлітків та депресивного стану у дітей.

Більшість дітей підліткового віку починають пропускати навчання, не мають бажання навчатися та постійно вступають у конфліктні ситуації, починають обманювати. Будьте обережні, адже крик – може зробити дитину замкнутою в собі, вона починає замислюватися над тим, що вона нікому не потрібна. Такий стан не можна зупинити за допомогою подарунків або дбайливою увагою.

Причини чому батьки кричать на своїх чад?

Втрата контролю над власними емоціями, тому весь стрес ви виливаєте на дітей.

Ви повторюйте поведінку своїх батьків, які теж виховували вас криком. Тому будьте обережні та не повторюйте помилок своїх батьків.

Як запобігти крику та позбутися цієї звички?

Замислитесь над тим, що саме змушує вас кричати на дітей. Подумайте над тим, може причина в вас, а саме у вашому поганому настрої або ви розлючені.

Не треба одразу кричати. Спробуйте виконати дихальну гімнастику або просто вийти з кімнати та відволіктись.

Не треба перебільшувати можливості вашої дитини. Завжди подумайте про те, що перед вами стоїть дитина, яка ще не вміє досконало все робити.

Запам’ятайте, що батьки це приклад поведінки для дитини. Коли вона виросте, вона буде поводити себе так, як ви це робите. Тому будьте уважні.

Скориставшись цими порадами, ви обов’язково станете гарними батьками!

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

29.04

Робота, діти та карантин.

П’ять порад, як з усім впоратися

1.Система. Може здатися, що в нових умовах система не працює. Навпаки: зараз вона потрібна, як ніколи. Це те, що дозволяє нам бути гнучкими і максимально зберігати якість життя.

Основа системи — режим. Час пробудження і час відходу до сну, графіки та завдання для кожного з членів сім’ї. По-перше, це дозволяє запобігти хаосу. По-друге, ставлячи собі цілі та завдання, ви рятуєтеся від неприємного відчуття, ніби опинилися у «дні бабака». Якщо не можна «поміняти фонову картинку», можна поміняти зміст дня. Це навіть цінніше.

Зайнятість — не те саме, що продуктивність

Ставте цілі. Зберегли сто посилань на онлайн-лекції та віртуальні екскурсії по музеях? Так і не відкрили жодної? Виберіть одну лекцію, яку ви послухаєте/подивитеся сьогодні, і вранці заплануйте для неї час. Але не тому що «всі так роблять», а тільки якщо справді думаєте, що це потрібно для вашого розвитку або просто для настрою.

Хотіли зайнятися спортом? Почніть хоча б з розминки, ось прямо сьогодні.

Якщо ви працюєте вдома, це не означає, що тепер ви маєте бути залучені до виконання робочих завдань. Визначте проміжок часу, коли ви 100% будете на зв’язку, позначте фокусні завдання на день і відзначайте їх виконання. Зайнятість — не те саме, що продуктивність. Інакше можна потонути в нескінченній кількості чатів і онлайн-нарад.

2.Визначайте кордони. Межі в часі. І кордони в просторі.

Звичайно, зовсім по-різному влаштоване життя сім’ї в своєму будинку і життя сім’ї в однокімнатній квартирі. Але дуже важливо визначити «час і простір» для кожного члена сім’ї, і «час і простір» для всіх разом.

У кожного має бути таке безпечне місце, де можна побути на самоті. Спокійно попрацювати, позайматися йогою, почитати книгу, зробити уроки, подивитися мультики. Дуже добре, якщо це ціла окрема кімната. Але це може бути будь-який простір. Головне, щоб всі в родині розуміли, що «Мама/тато/брат зараз зайняті, краще не турбувати, але потім, я точно знаю, ми проведемо час разом».

3.Розмовляйте. І домовляйтеся. Багато чоловіків раптом почали помічати, скільки всього потрібно робити жінці, навіть якщо вона просто «сидить удома». Це хороший момент, щоб почати чесний діалог і розподілити обов’язки.

4.Не приховуйте своїх почуттів. І не бійтеся їх. Намагатися робити вигляд, що нічого не відбувається, а потім зривати один на одному злість — не вихід. Прислухайтеся до себе і дбайливо прислухайтеся один до одного. Обговорюйте не тільки події, а й емоції. Негативні, радісні, будь-які. Тільки чесно. Це взагалі зараз найголовніше.

5.Любіть. Себе, партнера, дітей, світ. Будь-яка стресова ситуація — це лакмусовий папірець. І зараз саме час не тікати від себе, а пізнати себе краще. І пізнати один одного. І прийняти один одного у всій неідеальності та несхожості. Хвалити за успіхи. Відзначати радості. Не карати дітей, але чесно встановлювати правила. Не «з’ясовувати стосунки», а обговорювати почуття й очікування. Обніматися, звичайно. І приймати кожен новий день в цьому мінливому світі як дар і можливість.

Залишайтеся вдома. Бережіть близьких. Весна приходить. Любов завжди перемагає. Любов врятує світ!

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

28.04

Для дітей і дорослих.

Сім технік, як зняти тривожність під час карантину

Поради Світлани Ройз, дитячого сімейного психолога для дітей і дорослих, які стануть вам у пригоді на час карантину. Сім технік, як зняти тривожність під час карантину

Що більше тривоги, то більше ми «розділяємося» з тілесністю. «Тілесне усвідомлення» і «протитривожність» для дітей (і дорослих). Сім простих практик.

Я почала помічати, що мені дедалі частіше доводиться нагадувати шестирічній доньці (якій зараз, як і багатьом дітям, бракує звичної активності, і є, звичайно, певне тло загальної тривоги): «Мені здається, ти давно не пила води? А в туалеті коли була? Відчуття, що тобі зараз прохолодно. Мені здається, ти сидиш незручно».

«Тілесне усвідомлення» — це те, що дозволяє і нам, дорослим, знизити тривожність, повернути відчуття «справжнього» і контролю над побутовістю. «Усвідомлення» — активність «мережі оперативного спокою» нашого мозку — зараз допомагає впоратися з карантинним напруженням. І це те, чого було б добре навчити дітей. Чим більше тривоги і напруження, тим більше ми «розділяємося» з тілесністю.

Ось про що ми домовилися з донькою.

1.Щогодини ми зупиняємося і «дослухаємося» до тіла. Де є напруження, холод, тепло, чого тіло «хоче»? Чи не час поїсти? Чи потрібно піти в туалет? Побігати, потягнутися, обійнятися? Обов’язкова програма — зробити ковток води.

Іноді, коли нам потрібно уникнути небезпеки, ми, мов ті стрижі, стаємо стрімкими й активними — але довго в такому стані «літати» не можна

2.Ми уявляємо, що моя долоня — це сонячний промінь. Я торкаюся до різних частин тіла доньки своєї долонькою, а дочка відчуває, як тепло і сонячне світло наповнюють і розслаблюють це місце. Я повільно торкаюся до чола, живота, плеча, дупки, пальчиків на руці, проходжу «врозкид» по всьому тілу. А малюк уявляє, як тепло і світло наповнюють і зігрівають його.

3.Ми граємо в «пластилін»: знаходимо місце, де в тілі відчувається напруження, і «розминаємо» його, як розминають долоньками трохи затверділий пластилін (можна уявити крижинку або замішувати тісто).

4.Я малюю «пряникову людину» і прошу, щоб дочка позначила будь-якими знаками (хрестиком, каляками-маляками), де в цій людині «живе» смуток, або радість, чи злість — залежно від емоції, яку вона проживає.

5.Вигадала для неї практику — Стрижі й Орли. Ми з нею переміщалися по кімнаті, «перетворюючись» на стрижів — швидко «летіли», часто змахуючи крилами. Я попросила її відчути, як б’ється серце, коли вона «стриж», що відбувається з диханням. Які — швидкі чи повільні — у неї думки. Запитала, що відбувається із зором, що змінюється (зір стає тунельним). Розповіла їй, що іноді, коли нам потрібно швидко виконати дію, уникнути небезпеки, коли нам тривожно, ми, мов ті стрижі, стаємо стрімкими і активними. Але довго в такому стані «літати» не можна. Ми дуже стомлюємося, наше серце, наша нервова система не витримають. І ми не побачимо, куди далі «летіти».

А потім ми перетворюємося на Орлів. Орел ловить хвилю. Майже не змахуючи крилами «летить», не поспішаючи. Велично, на повний розмах своїх крил. Я питала у дочки: «А якою ти зараз себе почуваєш? Відчуваєш, як глибоко і повільно, спокійно дихаєш, як почувається твоє тіло, як б’ється серце? А що змінилося в погляді? (Зір може бути більш периферійним, ми можемо звертати увагу на більшу кількість деталей)». Іноді нам важливо бути стрижами. Іноді — Орлами. Стан Орла став нашою «тілесною медитацією» для спокійного усвідомленого уповільнення.

6.Доторкнутися долонькою до різних поверхонь — до теплої батареї (зупинитися, дослухатися до відчуттів), до щоки, до скла, до мокрої поверхні, до чогось дерев’яного, пухнастого. Робити це повільно. «Сканувати», як змінюється настрій.

7.У нас є «барометр» настрою — я час від часу запитую у доньки: «Ти як?». І вона показує великий палець: вгору означає радість, донизу — смуток, вбік — злість. Це дає їй можливість відрефлексувати, усвідомити власний стан, щонайменше — назвати його. І залежно від того, що вона «показує», я питаю: «Тебе обійняти, хочеш води, хочеш побути на самоті?». Часом вона самотужки переводить положення пальця з «нижньої» позиції у «верхню». І починає посміхатися, ніби «важіль настрою» сама повернула.

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

27.04

Вітаю ВАС! Сьогодні 4-й день (27.04) Тижня психології онлайн у дитячому садку «Золотий ключик» і я дякую Всім, хто активно долучався до цієї акції. ЗРОБИМО ЦЕЙ СВІТ ЩАСЛИВИМ.

4 – й день. Понеділок  –  зелений день. Ніжний, лісовий, приємний.

Зелений – колір природи, рослин. Без них неможливе життя, вони своїм корінням йдуть в землю, а листям тягнуться до неба. Небо і земля мають цілющу силу. Зелений колір – скромний, спокійний, вологий, м’який. Це – надія, безпека, розквіт, юність, спокій.

Зелений колір заспокійливо діє на нервову систему, знімає головний біль, стомлення, надає відчуття бадьорості. Зелений колір доречний в будь-якій ситуації. Це колір природної гармонії. Він  до того ж корисний для очей.

Його психологічний вплив: сприяє гармонії, позитивно впливає на сприймання інших людей. Робить врівноваженим, знімає негативні емоції, агресію, внутрішню скутість, розслабляє.

Девіз дня: «Зберігаючи позитивне ставлення до життя, можна бути щасливим навіть у найнесприятливіших умовах.»
Далай Лама»

Заходи цього дня:

1. Займаємося улюбленою справою. У кожного з Вас є своя улюблена справа, хобі чи захоплення і настав час приділити увагу цій справі. Малюємо, ліпимо, готуємо смачні страви, займаємося спортом (з урахуванням карантинних обмежень), танцюємо, переглядаємо улюблений фільм…
2. Радіємо дрібницям. Фототерапія. Завдання для кожного члена сім’ї: зробити по 5 фотографій вашого оточення (квартира, будинок,  найближча територія), що або хто приносять Вам радість та дозволить відчути себе щасливим. Поділіться фотографіями. Пізнайте краще своїх рідних!
3. Перегляньте відео https://www.youtube.com/watch?v=01zzwwsByxI&feature=emb_logo
4. Для найменших загадки

Хоч на колір зеленющий,

Та ні крапельки не злющий.

Шкірка темна, волохата,

Полюбляють всі малята.

Ківі

Повний, в смужку карапуз,

Дуже схожий на гарбуз.

На баштанах підростає,

А жупан зелений має.

Кавун

Ось зелені та цупкі

На городі огірки

Довгі, соковиті,

Бадиллям повиті.

Сто листків капуста має

І тому не замерзає

Навіть взимку у кагатах,

якщо старанно сховати.

А зелені кабачки

Люблять дзьобати качки.

Відганяти треба птицю,

Бо плодів не залишиться.

5. Ставимо цілі. Будь які події в нашому житті мають початок і кінець. Так і карантин: він має точку відліку та з часом його відмінять. І найкращий спосіб дивитися в майбутнє з надією – це мріяти, ставити конкретні цілі на період по завершенню карантину.

Візьміть великий аркуш паперу та разом з дітьми заплануйте конкретні перші кроки та події по завершенню періоду ізоляції, пропишіть ваші цілі, мрії та очікування, нехай кожен член сім’ї висловить свою думку, а дітки прикрасять малюнками. Розмістить плакат на видному місці. При бажанні ви можете додавати нові цілі.

Гарного дня та душевної гармонії!

24.04

Вітаю ВАС! Сьогодні 3-й день Тижня психології онлайн у дитячому садку «Золотий ключик» і я дякую Всім, хто долучився до цієї акції. ЗРОБИМО ЦЕЙ СВІТ ДОБРІШИМ.

3 – й день. П’ятниця  –  синій день. Він холодний і спокійний. День вдячності.

Синій колір знімає збудження та агресію. Це кольори впевненості і спокою, він позитивно впливають на стосунки в сім’ї або колективі. Також сприяє розвитку розумових здібностей та поліпшує пам’ять, тому цей колір вважається кольором знання. Однак, синій колір протипоказаний людям з низьким тиском, що слід враховувати на практиці застосування цього кольору в хромотерапії.

На Сході він символізує істину і спокій. Синій колір допомагає очистити свідомість від непотрібних думок, заспокоїть тривогу.

Його психологічний вплив: проганяє тривогу, розвиває інтуїцію, очищає мислення, допомагає заглибитися в себе. Знімає напади істерики, м’язову напругу. Допомагає недовірливим, неспокійним, напруженим дітям. Коли діти починають стомлюватися , синій колір буде їх стимулювати.

Синій – антипод червоного. Він майже повністю гальмує будь-яку активність. Знижує тиск, температуру. Знижує робочу активність. Має заколисливий ефект.

Девіз дня: «Чиста вода – довге життя»

Заходи цього дня:

1. Сьогодні день вдячності. Адже це почуття допомагає позитивно дивитись на життя, дозволяє цінувати те, що ми маємо, а не жалкувати за тим, чого немає. Воно нас зцілює: ті, хто відчувають вдячність, краще сплять та менше хворіють. Вдячність покращує відносини з іншими, не дозволяє зациклюватися на собі. Це крок до позитивного мислення.

• Говоріть рідним слова вдячності, за допомогу та підтримку, за те, що вони у вас є. Вчіть найменших дякувати за смачний обід, за прочитану казку… Пам’ятайте, «Дякую – одне слово може змінити все життя»
• Напишіть на аркуші паперу, за що ви вдячні життю, спробуйте позитивно подивитись на ситуацію в країні та подякувати «карантину» за нові можливості.
• Подзвоніть рідним та близьким, які не поруч з вами. Скажіть теплі слова, вислухайте їх, подаруйте їм своє тепло.

1. Перегляньте відео

https://www.youtube.com/watch?time_continue=6&v=1uDR5nKA44E&feature=emb_logo

3. Знайдіть сині або блакитні хустинки, відрізи тканин, обгорніться ними як в кокон, та під спокійну музику або переглядаючи відео, потанцюйте разом з дітьми та рідними, відчуваючи спокій та душевну рівновагу .
4. Для найменших загадки

Темно-сині карапузи

Сонцю виставили пузи.

На варення, в пироги,

Наминать за дві щоки…

Сливи

Дуже схожа на малину,

Має чималу родину.

В лісі, на кущі зростає,

Темно-синій колір має.

Ожина

Їх на гронах – не злічити,

Як вживати, треба мити.

В їжу, у компот, на сік

Вистачить на цілий рік.

Виноград

Комарів не відігнати,

Як її з куща зривати.

У вареники кладуть,

Пироги смачні печуть.

Чорниця

1. Перегляньте з дітьми мультфільм та проведіть разом з ними декілька експериментів https://www.youtube.com/watch?v=RmErh04ndGs

Докладніше https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=229003508162904&id=100031597683396

Гарного дня та душевного спокою!

23.04

Вітаю ВАС! Сьогодні 2-й день Тижня психології онлайн у дитячому садку «Золотий ключик» і я дякую Всім, хто долучився до цієї акції. ЗРОБИМО СВІЙ СВІТ ЯСКРАВІШИМ.

2 – й день. ЧЕТВЕР  – червоний день. Він яскравий і святковий. День компліментів.

Червоний — колір радості. Це колір життя, колір гідності, лідерства, потреба активно діяти та домагатися успіху; пристрасть, прагнення підкорювати, керувати і бути на першому місці. Червоний колір відповідає найскладнішому шляху життя – шляху мудрості, шляху кохання.

Червоний колір підвищує кількість адреналіну в крові, підвищує працездатність, силу та відчуття самовпевненості. Створює відчуття тілесного тепла та здатний дати відчуття захищеності. Це колір сили і фізичної активності. Він традиційно вважається кольором лідера, вожака зграї. Однак варто пам’ятати про те, що червоний колір сильно збуджує нервову систему, що при надмірному його кількості в інтер’єрі можливі спалахи агресії. У деяких людей надлишок червоного може викликати гіпертонічний криз. Червоний колір розумно використовувати на кухні і в їдальні, він підвищує апетит. Червоний колір здатний дати відчуття захищеності.

ЙОГО ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ: додає впевненості, почуття безпеки, формує риси лідера. Допомагає при депресії, страху, подоланні інерції. Покращує настрій і зміцнює волю.

Девіз дня: «Від серця до серця».

Заходи цього дня:

1. Сьогодні день компліментів. Навчіть найменших у сім’ї говорити приємні слова один одному та не забуваємо про близьких, АКЦІЯ, скажіть рідним щонайменше 5 компліментів за день. Вчимо проявляти любов один до одного, бути турботливими та вдячними.

1. Перегляньте відео https://www.youtube.com/watch?time_continue=42&v=BxYMMpgivjU&feature=emb_logo
2. Приготуйте рідним страви  червоного кольору.
3. Для найменших загадки

Вишні і вони – сестрички.

Є в садку, а є,ще дички.

В червні вони достигають,

Смак солодкий дужемають.

Черешні

Полум’яний диво-дім,

До сімсот зерняток в нім.

Лікувальну силу має:

Кров людині очищає.

Гранат

На кущику зростає,

Сестер багато має.

Червона, соковита,

І сонечком налита.

Малина

5. Завдання для найменших у сім’ї!. Провести фізкультхвилинку зі стрічками червого кольору для всієї сім’ї на карантині.

Гарного дня та яскравих перемог!

22.04

Шановні колеги, дітки та батьки  дитячого садка «Золотий ключик»!

Сьогодні стартує Тиждень психології онлайн, який триватиме з 22 квітня по 27 квітня. Нехай цей тиждень об’єднає нас всіх, сповнить позитивними емоціями та незабутніми враженнями. Цього року тиждень психології кольоровий. Кожний день особливий. Він присвячений якомусь кольору і має свою тему.

Протягом тижня пропоную виконувати  цікаві кольорові вправи та завдання, що допоможуть вам покращити настрій, сприятимуть позитивному сприйняттю світу. Чекаю від діток, батьків та педагогів активної участі. Створіть свято для себе, адже ми творимо свій світ, наповнюючи його кольорами, позитивними емоціями, приємними подіями та незабутніми враженнями .

З самого народження кожного з нас оточують кольори, що виявляють вплив на організм, нервову систему та психіку людини. Кольоротерапія – це цілеспрямований вплив кольором на самопочуття, фізіологію людини; активізація кольором діяльності органів і систем; метод психологічного лікування з метою розслаблення, зняття стресів, підняття настрою та тонусу за допомогою кольорів.

1 – й день. Середа  – жовтий день. День посмішок.

Жовтий колір – колір сонця, радості і оптимізму. Око радіє, серце переповнюється захватом, душа співає, відчуває теплий подих. Жовтий – потреба у перспективах, надіях на краще. Колір творчості і життєздатності. Вчимо радіти життю у різних обставинах життя, знаходити у всьому позитив. Жовтий колір стимулює мозкову діяльність і моторику, сприяє розвитку уяви і практично не набридає. Жовтий колір дуже ефективний проти похмурості, песимізму та різних депресій. Він допомагає створити гарний настрій, додає велику ясність думкам. Жовтий сприятливо діє на травлення і нервову систему, допомагає роботі пам’яті.

Якщо в житті дитини починається новий етап, (надходження в дитячий сад або перший клас), оточіть його жовтими предметами, це допоможе йому подолати невпевненість у собі. Діти найчастіше тягнуться до жовтого кольору, він радує їх в одязі, іграшках, предметах інтер’єру.

Його психологічний вплив: знімає негатив, додає впевненості, підвищує сприйнятливість до нового, стимулює творчість, дисциплінованість, допомагає сконцентруватися.

Девіз дня: «Посміхнись тому, хто зліва, посміхнись тому, хто справа, ми – одна сім’я».

Заходи цього дня:

1. Одягаємось у щось жовте: одяг, взуття, жовта квітка, що прикрашає зачіску, стрічка…
2. Перегляньте відео https://www.youtube.com/watch?time_continue=6&v=ZJjLupTCPxw&feature=emb_logo
3. Даруємо посмішку та обійми один одному щонайменше 15 разів на день.
4. Для найменших загадки

Цей овальний, кислий плід

Знає майже увесь світ.

На дольки розрізаємо,

У чай його кидаємо.

Лимон

Жовтий і продовгуватий,

Товстошкірий, лисуватий.

Наче місяць молодий,

Не небесний, а земний.

Банан

Із зернинки виростає,

Жовті сукні одягає.

Із баштанових вона,

Добре знає кавуна.

Диня

Ця рослина жовтопуза

Називається гарбузом.

З нього мама зварить кашу

На усю сімейку нашу.

5. Пограйте в словесну гру «Хто найжовтіший»

Мета: розвивати мислення, мовлення, творчу уяву, фантазію, уважність, почуття гумору.

Хід: Дорослі разом з дітьми по черзі називають предмети жовтого кольору. Той, хто назве жовтий предмет останнім, стає «Чарівником жовтого кольору» та отримує приз (наприклад – жовту цукерку або яблучко)

Гарного дня та сонячного настрою!

21.04

8 конкретних рекомендацій, як привчити малюка до порядку.

1. Будьте прикладом для дитини! Це перше і найголовніше правило. Якщо ви намагаєтеся привчити дитину до порядку, в першу чергу слідкуйте за порядком у своїх речах! ми не маємо права вимагати від дитини те, що самі не виконуємо!
2. Поясніть дитині, для чого потрібне прибирання. Часто діти самі навіть і не здогадуються , навіщо ми, дорослі, виконуємо певні дії. Тому варто закцентувати увагу дитини на чистоті, як на результаті. поясніть, що набагато зручніше пересуватися по кімнаті, коли іграшки на поличках, а не під ногами. Скажіть, що набагато швидше можна відшукати улюблену машинку, якщо вона лежить на своєму місці. Розкажіть, як вам приємно знаходитися в чистій кімнаті. Тоді малюк з більшим ентузіазмом займеться прибиранням!
3. Зробіть прибирання веселою грою. Нам, дорослим, часто буває важко заставити себе зробити прибирання в квартирі! А ми хочемо, щоб дитина з радістю приступила до такого “веселого” завдання… Тому пригадаймо, що гра — це провідна діяльність в дитинстві, і використаймо це! Необхідно перетворити нудне прибирання іграшок в захоплюючий квест “віднайди всі машинки”, “де сховався лев”. Або влаштуйте змагання “хто швидше заповнить корзину”. Ввімкніть веселу музику, переодягніться у чарівників чи перетворіться у роботів і складайте речі в комод так, як робили би це вони!
4. Постійність і послідовність — ваші помічники! Щоб прибирання іграшок, складання речей в шафу, миття своєї кружки після чаю стали звичними справами, про які не потрібно нагадувати, будьте послідовними у цих правилах і вимогах. Якщо з найменшого віку ви будете кожен день демонструвати дитині, як скласти іграшки перед сном, то з часом малюк почне це робити сам. крім того для нього це стане звичкою, своєрідним ритуалом, нормою повсякденного життя.
5. Дитині! Почніть разом, або нехай почне дитина, а ви допоможіть закінчити. Не слід одразу вимагати у дитини повної чистоти без вашої допомоги! Таким способом ви лише відіб’єте бажання!
6. Ніколи не використовуйте прибирання в якості покарання. Тоді у дитини сформується ставлення до прибирання як до чогось негативного і неприємного! А тоді вам уже не так просто буде змусити навести порядок.
7. Хваліть і заохочуйте дитину. Акцентуйте увагу на стараннях і на чистоті, яка стала у кімнаті.
8. Не перевантажуйте дитину прибиранням! Пам’ятайте, що до певного віку діти не знають поняття “треба”, “мушу”, вони роблять лише те, що цікаво і “хочу”. Тому зважайте на можливості і вміння дитини, на її зацікавленість. Але і не спускайте багато з рук. Пам’ятайте, що все має бути в міру!

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

17.04

“Я НЕ ВМІЮ” АБО ЯК РОЗВИНУТИ МОТИВАЦІЮ

Кожне нове вміння віддаляє дитину від батьків. Спочатку така самостійність в радість, але нові досягнення швидко перетворюються на буденні обов’язки. Зрозуміло, що багатьом дітям хочеться знову стати маленькими, сховатися за безліччю “я не вмію”. І єдине, що тут можна зробити – це постійно нагадувати, заспокоювати, переконувати що батьківські любов і турбота нікуди не подінуться.

1. “Давай подумаємо, де цьому можна навчитися?”
   В Інтернеті подивитися, запитати у когось, в бібліотеку за книжкою сходити.
2. “Хочеш розповім, як я цьому навчилася?”
   Дитина часто відчуває себе такою, що нічого не вміє серед всемогутніх дорослих і було б добре їй показати, що не завжди так було і не завжди так буде.
3. “Можливо є спосіб обійтися тим, що вмієш?”
   Не виходить намалювати баранчика – малюй баранчика в коробці. Це дасть впевненість у своїх силах і коли-небудь баранчик вигляне з коробки.
4. “Спробуємо це зробити разом?”
   Часто за словами про невміння стоїть небажання дитини залишатися наодинці з важкою або нудною справою.
5. “Давай я покажу тобі хитрий спосіб”.
   Зрозуміло, що дитині хочеться не вчитися чомусь, а вже вміти це робити. І іноді є спосіб навчитися швидко.
6. “Хочеш навчитися або хочеш, щоб хтось зробив замість тебе?”
   Швидше за все дитина вибере другий варіант, але рано чи пізно дійде справа і до першого.
7. “Давай розберемо цю велику справу на маленькі і з’ясуємо, з якими моментами ти зможеш впоратися, а з якими потрібно тобі допомогти.”
8. “Нічого страшного, але у тебе добре виходить … (список успіхів)”.
   І правда, якщо подумати – яке колосальне число найскладніших навичок дитина освоїла за останні 5-10 років!
9. “Як думаєш, доведеться цього коли-небудь вчитися або можна обійтися?”
   Не потрібно розповідати про необхідність деяких навиків, нехай дитина сама розбереться.

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

16.04

ЯК ЗАОХОТИТИ ТАТА ДО ІГОР З ДИТИНОЮ

1. Не критикуйте способи та іграшки, якими батько грається з дитиною. Коли гра іде за власним бажанням, тоді учасники отримують від неї насолоду. А коли все іде через силу – виникає лише бажання швидше все закінчити. Тато повинен бути «живим», гра повинна йти від душі, він повинен бути включений, а якщо ви будете підказувати, то цього не буде. Ви можете внести свої корективи у випадку, якщо гра може зашкодити здоров’ю чи життю учасників і оточуючих людей.
2. Краще, щоб у батька з дитиною був певний визначений час для ігор(наприклад, після роботи). Якщо є регулярність, то це вже переростає в традицію, що само собою закріплює частоту взаємодії тата з малечею.
3. Добре, якщо в сім’ї є певні види взаємодії в яких приймає участь ЛИШЕ тато. Наприклад, політати, прогулянка з машиною, пограти в хованки. У дитини формується асоціація, про те, що тільки з татом відбувається дана гра. Це особливо актуально для мам маленьких діток – коли діти з мамою багато часу, «мамині», просять тільки її грати, а тата «бояться» і «забувають» за той час поки він на роботі). Бажано, щоб тато сам організував ці види ігор.
4. Намагайтесь організувати так, щоб дитина гралася з татом, коли вона має гарний настрій.Якщо її щось турбує, бажано, щоб в цей час поряд була мама.
5. Залишайте дітей на тат, особливо, коли малюку не час спати.Мамі обов’язково потрібен час щоб розвіятись, а тато має прекрасну можливість попрактикуватись самостійно, а не під вашим пильним наглядом. Будьте впевнені, немає ситуацій з якими б не впорався батько!
6. Хваліть тата за проявлену турботу і вміння встановлювати контакт з дитиною,знаходьте позитивні моменти, схожі риси і озвучуйте їх. Тоді в них з’явиться впевненість і бажання і надалі грати з дітьми. Крім того, хваліть тата в очах дитини. Наприклад, «бачиш який тато молодець – може знайти вихід з будь-якої ситуації (щось там трапилося), полагодити будь-яку поломку (зламалася машинка) і т. д.».
7. І на останок, мами, пам’ятайте, що на ігри з дитиною тато витрачає більше енергії, оскільки вони зазвичай активніші. Саме тому такі ігри досить короткотривалі і рідшініж ігри з мамами. Майте це на увазі і не змушуйте тат гратися з дітьми!

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

15.04

Швидка допомога у разі виникнення напруги в сім’ї

Коли напруга в сім’ї зростає, виникає конфлікт, на допомогу приходить гра Надії Кряжевої «Ображалки». Вона допоможе зняти вербальну агресію, виплеснути гнів у прийнятній формі. Гра також корисна для вразливих діток.
Запропонуйте дитині наступне:

«Давай зараз з тобою будемо називати один одного різними не образливими словами, але так наче хочемо один одного образити». Наприклад: «Мама ти, …, яблуко!».

Пам’ятай, що це гра, тому ображатися один на одного не будемо. В кінці гри кажемо один одному щось приємне і обіймаємося.

Якщо у вас в сім’ї декілька дітей, то скажіть наступне:
«Діти, передаючи м’яч по колу, давайте називати один одного різними необразливими словами».

Зазделегідь обговорюється умова, які ображалки можна використовувати. Це можуть бути назви овочів, фруктів, грибів або меблів тощо.

Кожне звернення повинно починатися зі слів:
«А ти, …, морквина!»

Пам’ятайте, що це гра, тому ображатися один на одного не будемо. Підкінець необхідно сказати своєму сусідові щось приємне, наприклад: «А ти, …, сонечко!»

Граємо у швидкому темпі, а також завжди пам‘ятаємо, що це гра і неображаємось!
⠀
Гарної і цікавоі вам гри!❤

14.04

ІГРИ НА РОЗВИТОК МОТОРНО-РУХОВОЇ УВАГИ

Розвиток уваги може відбуватись в активній, ігровій формі.

ХТО ЛІТАЄ?
Дорослий вимовляє слова. Якщо він називає літаючий предмет, дитина відповідає “літає” і зображує, що махає крилами. Якщо названий нелітаючий предмет, то дитина мовчить і не піднімає руки.

ЇСТІВНЕ-НЕЇСТІВНЕ
Залежно від названого предмета (їстівний він чи ні) дитина повинна ловити або відбивати м’яч, кинутий їй дорослим.

ОВОЧІ ТА ФРУКТИ
Дітям зачитуються назви овочів і фруктів, якщо називається фрукт, то малюк повинен присісти, якщо овоч, то підстрибнути.

ВУХО-НОС
Дитина слухає команду: “Вухо” і доторкається до вуха. “Ніс” – доторкається до носа. Дорослий спочатку виконує завдання разом з дитиною, потім навмисне допускає помилки. Дитина має бути уважної і не помилитися.

ЗАБОРОНА РУХУ
Ведучий показує дітям рух, який повторювати не можна. Потім він показує різні рухи руками, ногами. Той, хто повторив заборонений рух, вибуває з гри. Забороненим може бути будь-який рух або поєднання рухів.

ВУХО ГОРЛО НІС
За командою «носик!» Дитина повинна доторкнутися пальцем до носа, «вушко!» – До вуха і т. д. З трьох років ускладнюємо завдання: просимо торкнутися правої руки, лівого вуха і т. д. Перед початком гри має сенс переконатися, що руки чисті, а нігті коротко підстрижені.

ЗАПАСИ НА ЗИМУ
Закриваємо складені стільці і диванні подушки покривалом. Це будиночок для «зайців». Помічено, що «зайці» дуже люблять запасатися на зиму провізією. Простягаємо в темряву миті овочі і фрукти і пропонуємо дитині на дотик і по запаху визначити, що за здобуток їй дістався: «Шорсткий, з пухирцями? Правильно, огірок! Маленький, схожий на м’ячик? Звичайно, мандарин!».

БУДІВЕЛЬНИКИ
Заплющуємо очі, або зав’язуємо хустку на очі. Беремо кубики і пропонуємо малюкові разом побудувати на дотик вежу.

ТОП-ХЛОП
Дорослий вимовляє фрази. Деякі з них відповідають істині, інші – повна нісенітниця (наприклад: «трава синя», «взимку жарко»). Правильні думки малюк винагороджує оплесками. Почувши неправильні, повинен тупнути. Швидкість нарощуємо поступово.

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

13.04

ДЕМОНСТРАТИВНА ІСТЕРИКА: ЯК РЕАГУВАТИ?

Кожна дитина вчиться досягати своїх цілей, шукає різні шляхи, експериментує. Це цілком нормальний процес. Питання в тому, яким шляхом дорослі дозволяють їй цих цілей досягти. Як правильно реагувати, коли дитина намагається домогтися свого істерикою?

Головне правило: ні в якому разі не можна піддаватися емоційним маніпуляціям дитини. Не можна поступатися дитині коли вона плаче чи кричить у відповідь на заборону або відмову у виконанні її бажань.

Тверде батьківське «ні», сказане без повторень, всього один раз, і збереження спокою – єдині заходи, які допоможуть дитині позбутися звички так себе поводити.

Чудовий зразок такої поведінки можна знайти у спогадах дочки знаменитого психолога Л.С. Виготського про свого батька.

У перші роки свого життя Ася (молодша сестра оповідачки) зростала нелегкою дитиною, вона була, як прийнято говорити, з характером. Це проявлялося в бурхливих скандалах, які вона періодично влаштовувала. Мама працювала і нас виховувала няня, яка дуже любила Асю, страшно її балувала, в усьому потурала їй, що, безумовно, не сприяло поліпшенню її характеру.
Побачивши одного разу один із Асиних “фокусів”, Лев Семенович сказав, що сам нею займеться, і просив нікого не втручатися. Ася дуже любила гуляти, дуже добре грала під час прогулянки, але повернення додому викликало в неї бурхливий протест. Як тільки вона бачила, що ми наближаємося до будинку, вона лягала на тротуар, починала бити ногами, не підпускаючи до себе, і нестямно кричала. Ось таку картинку і побачив якось батько.
На наступний день, коли все повторилося знову, він вийшов на вулицю, велів мені і няні йти додому, а сам узяв дівчинку, яка несамовито брикалася і кричала, на руки, вніс її в під’їзд, поклав на підлогу, а сам увійшов до квартири і закрив двері.
Спочатку з під’їзду неслися відчайдушні крики, але поступово вони стали стихати – адже глядачів не було! – І, нарешті, зовсім припинилися. Коли настала тиша, батько вийшов у під’їзд, спокійно допоміг доньці піднятися з підлоги і, мовчки, привів її додому. Він не сказав їй жодного слова. Вмивши, він відпустив її до няні, яка збиралася її годувати.
Це повторювалося кілька днів поспіль, з тією тільки різницею, що декілька разів Асю забирала з під’їзду сусідка з квартири навпроти і приносила її нам через чорний хід, з двору. Батько невідступно слідував своєму методові, і був цілком нагороджений – поступово все припинилося, і повернення з прогулянки стало проходити спокійно. Якщо ж Ася влаштовувала скандал у будинку, падала на підлогу, била ногами по підлозі, кричала, тато вимагав, щоб всі вийшли з кімнати, а сам, залишившись з нею, не звертав на неї ніякої уваги, роблячи вигляд, що чимось дуже зайнятий , поглинений.
Коли вона заспокоювалася, він, знову-таки мовчки, допомагав їй піднятися з підлоги і вів вмиватися. Він ніколи їй при цьому нічого не говорив, мабуть, вважаючи, що вона в такому збудженні, що все одно не в змозі почути і усвідомити сказане. Як би там не було, але обраний ним метод цілком виправдав себе – істерики і скандали поступово припинилися …

Безсумнівно, активна участь батька у вихованні Асі сприяла вирівнюванню її характеру. Поступово всі її зриви припинилися, і до школи вона була цілком контактної дівчинкою, добре спілкувалася з дорослими і однолітками, серед яких завжди, впродовж всього свого життя, мала багато справжніх друзів.

Ми бачимо, як майстерно, психологічно тонко і точно поводився батько. Ось головні і, по суті, прості «секрети» його виховного успіху:
● він зберігав спокій і неучасть у демонстрації (іноді йшов),
● був уважний і співчутливо допомагав після припинення сцени (допомагав піднятися, вмитися),
● нічого не говорив під час і після істерики,
● був послідовний, не відходив від своєї «методики».

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

10.04

72 ЛОГІЧНІ ЗАДАЧІ ДЛЯ РОЗВИТКУ МИСЛЕННЯ ДОШКІЛЬНЯТ

Пропонуємо величезну добірку логічних задач для дітей дошкільного віку. Такі завдання розвивають не тільки логічне мислення, а й увагу, пам’ять, кмітливість. Вирішуйте з діточками такі завдання! Дітям вони дуже подобаються!

1. Стоїть клен. На клені дві гілки, на кожній гілці по дві вишні. Скільки всього вишень
2. Якщо гусак стоїть на двох ногах, то він важить 4 кг. Скільки буде важити гусак, якщо він стоїть на одній нозі?
3. У двох сестер по одному брату. Скільки дітей в сім’ї?
4. Жираф, крокодил і бегемот жили в різних будиночках. Жираф жив не в червоному і не в синьому будиночку. Крокодил жив не в червоному і не в помаранчевому будиночку. Як ти гадаєш, в яких будиночках жили звірі?
5. Три рибки плавали в різних акваріумах. Червона рибка плавала не в круглому і не в прямокутному акваріумі. Золота рибка – не в квадратному і не в круглому. В якому акваріумі плавала зелена рибка?
6. Жили-були три дівчинки: Таня, Оленка і Даша. Таня була вища за Оленку, Оленка вища за Дашу. Хто з дівчаток найвищий, а хто найнижчий? Кого з них як звуть?
7. У Михайлика три візки різного кольору: червоний, жовтий і синій. Ще у нього три іграшки: ванька встанька, пірамідка і дзига. У червоному візку він повезе НЕ дзигу і не пірамідку. У жовтому – НЕ дзигу і не ваньку встаньку. Що повезе Михайлик в кожному візку?
8. Мишка їде не в першому і не в останньому вагоні. Курча не в середньому і не в останньому вагоні. У яких вагонах їдуть мишка і курча?
9. Бабка сидить не на квітці і не на листку. Коник сидить не на грибку і не на квітці. Сонечко сидить не на листку і не на грибку. Хто на чому сидить? (Краще все намалювати.)
10. Альоша, Саша і Міша живуть на різних поверхах. Альоша живе не на найвищому поверсі і не на найнижчому. Саша живе не на середньому поверсі і не на нижньому. На якому поверсі живе кожен з хлопчиків?
11. Ані, Юлі та Олі мама купила тканину на плаття. Ані не зелену і не червону. Юлі – не зелену і не жовту. Олі – не жовту і не червону. Яка тканина для якої з дівчаток?
12. У трьох тарілках лежать різні фрукти. Банани лежать не в синій і не в помаранчевій тарілці. Апельсини не в синій і не в рожевій тарілці. В якій тарілці лежать сливи? А банани і апельсини?
13. Під ялинкою квітка не росте, під березою не росте грибок. Що росте під ялинкою, а що під березою?
14. Антон і Денис вирішили погратися. Один з кубиками, а інший з машинками. Антон машинку не взяв. Чим гралися Антон і Денис?
15. Віка і Катя вирішили малювати. Одна дівчинка малювала фарбами, а інша олівцями. Чим стала малювати Катя?
16. Рудий і Чорний клоуни виступали з м’ячем і кулею. Рудий клоун виступав не з м’ячиком, А чорний клоун виступав не з кулькою. З якими предметами виступали Рудий і Чорний клоуни?
17. Ліза і Петро пішли в ліс збирати гриби і ягоди. Ліза гриби не збирала. Що збирав Петро?
18. Дві машини їхали по широкій і по вузькій дорогах. Вантажна машина їхала не по вузькій дорозі. По якій дорозі їхала легкова машина? А вантажна?
19. Скільки вух у трьох мишей?
20. Скільки лап у двох ведмежат?
21. У семи братів по одній сестрі. Скільки всього сестер?
22. У бабусі Дарини внучка Маша, кіт Пушок і собака Дружок. Скільки всього онуків у бабусі?
23. Над річкою летіли птиці: голуб, щука, 2 синиці, 2 стрижа і 5 вугрів. Скільки всього летіло птахів? Відповідай швидше!
24. Горіло 7 свічок. 2 свічки погасили. Скільки свічок залишилося?
25. В кошику три яблука. Як поділити їх між трьома дітьми так, щоб одне яблуко залишилося в кошику?
26. На березі три товсті гілки, на кожній товстій гілці по три тоненькі гілочки. На кожній тоненькій гілочці по одному яблучку. Скільки всього яблук?
27. Саша їв яблуко велике і кисле. Оля їла яблуко велике і солодке. Що в цих яблуках однакове? Різне?
28. Маша і Ніна розглядали картинки. Одна дівчинка розглядала картинки в журналі, а інша дівчинка – в книжці. Де розглядала малюнки Ніна, якщо Маша не розглядала картинки в журналі?
29. Толя і Ігор малювали. Один хлопчик малював будинок, а інший – гілку з листям. Що малював Толя, якщо Ігор не малював будинок?
30. Алік, Боря і Вова жили в різних будинках. Два будинки були в три поверхи, один будинок був в два поверхи. Алік і Боря жили в різних будинках, Боря і Вова жили теж у різних будинках. Де жив кожен хлопчик?
31. Коля, Ваня і Сергій читали книжки. Один хлопчик читав про подорожі, інший – про війну, третій – про спорт. Хто про що читав, якщо Коля не читав про війну і про спорт, а Ваня не читав про спорт?
32. Зіна, Ліза і Лариса вишивали. Одна дівчинка вишивала листочки, інша – пташок, третя – квіточки. Хто що вишивав, якщо Ліза не вишивала листочки і пташок, а Зіна НЕ вишивала листочки?
33. Хлопчики Слава, Діма, Петро і Женя садили плодові дерева. Хтось із них садив яблуні, хтось – груші, хтось – сливи, хтось – вишні. Що садив кожен хлопчик, якщо Діма не садив сливи, яблуні та груші, Петро не садив груші та яблуні, а Слава не садив яблуні?
34. Дівчатка Ася, Таня, Іра і Лариса займалися спортом. Хтось із них грав у волейбол, хтось плавав, хтось бігав, хтось грав у шахи. Яким спортом захоплювалася кожна дівчинка, якщо Ася не грала у волейбол, в шахи і не бігала, Іра не бігала і не грала в шахи, а Таня не бігала?
35. Саша сумніша, ніж Толик. Толик сумніший, ніж Алік. Хто веселіший за всіх?
36. Іра акуратніша, ніж Ліза. Ліза акуратніша, ніж Наташа. Хто найакуратніший?
37. Мишко сильніший, ніж Олег, але слабший, ніж Вова. Хто найсильніший?
38. Катя старша за Сергія, але молодша за Таню. Хто наймолодший?
39. Саша на 10 років молодший за Ігора. Ігор на 2 роки старший, ніж Олексій. Хто наймолодший?
40. Іра на 3 см нижча, ніж Клава. Клава на 12 см вища, ніж Люба. Хто найвищий?
41. Толик набагато легший, ніж Сергій, але трохи важчий, ніж Валера. Хто найлегший?
42. Віра трохи темніша, ніж Люда. Віра набагато світліша, ніж Катя. Хто найсвітліший?
43. Льоша слабший, ніж Саша. Андрій сильніший, ніж Олексій. Хто найсильніший?
44. Наташа веселіша, ніж Лариса. Надя сумніша, ніж Наташа. Хто найсумніший?
45. Світлана старша за Іру, і нижча, ніж Марина. Світлана молодша за Марину і вища Іру. Хто наймолодший і хто найнижчий?
46. Костя сильніший, ніж Едик, і повільніший, ніж Алік. Костя слабший, ніж Алік, і швидший, ніж Едик. Хто найсильніший і хто найповільніший?
47. Оля темніша, ніж Тоня. Тоня нижча, ніж Ася. Ася старша, ніж Оля. Оля вища, ніж Ася. Ася світліша, ніж Тоня. Тоня молодша, ніж Оля. Хто найтемніший, найнижчий і найстарший?
48. Коля важчий, ніж Петро. Петро сумніший, ніж Паша. Паша слабший, ніж Коля. Коля веселіший, ніж Паша. Паша легший, ніж Петя. Петя сильніший, ніж Коля. Хто найлегший, хто найвеселіший, хто найсильніший?
49. На груші виросло п’ять яблук, а на ялинці – лише два. Скільки всього яблук виросло?
50. Що станеться з білою хусткою, якщо її опустити в Червоне море?
51. Скільки горіхів в порожній склянці?
52. З якого посуду неможливо нічого з’їсти?
53. Качка важить два кілограми. Скільки буде важити качка, якщо вона стане на одну ногу?
54. Скільки кінців у одній палиці? А у половини палиці?
55. У мого батька є дочка, але вона мені не сестра. Хто це?
56. Що важче – кілограм вати або кілограм цвяхів?
57. Банан розрізали на чотири частини. Скільки зробили розрізів?
58. Два сина і два батька з’їли три яблука. Скільки яблук з’їв кожен?
59. Йшла Маша в місто, а назустріч їй три бабусі, у кожної по два мішки, в кожному мішку по кішці. Скільки всього людей йшло в місто?
60. Михайлику 2 роки, а Люді 1 рік. Яка різниця у віці у них буде через 2 роки?
61. Бублик розрізали на три частини. Скільки зробили розрізів?
62. Сергій гостював у бабусі тиждень і три дні. Скільки днів гостював Сергій?
63. У Насті цілий апельсин, 2 половинки і 4 четвертинки. Скільки у неї апельсинів?
64. У бабусі Марії внучка Даша, кіт Димок, собака Пушок. Скільки у бабусі онуків?
65. Яйце вариться 3 хвилини. Скільки часу знадобиться, щоб зварити 5 яєць одночасно в одній каструлі?
66. Два автомобіля проїхали 40 кілометрів. Скільки кілометрів проїхав кожен?
67. На мотузці зав’язали п’ять вузлів. На скільки частин ці вузли розділили мотузку?
68. З-під паркану виднілися 10 пташиних лапок. Скільки птахів за парканом?
69. Драбина має 9 сходинок. Яка сходинка буде середня?
70. Хлопчик висипав разом 3 купки піску, а потім висипав туди ще дві. Скільки стало купок піску?
71. Міла і Наташа під каменем знайшли дві монети. Скільки монет знайшла б одна дівчинка?
72. Мама купила дітям три шарфики і шість рукавиць. Скільки дітей у мами?

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

09.04

УЯВНИЙ ДРУГ ДИТИНИ: ЗВИЧАЙНА ФАНТАЗІЯ АБО ТРИВОЖНИЙ СИМПТОМ

Не дивуйтеся, якщо ваша дитина – дошкільник – одного разу повідомить, що йому пора годувати свого друга – слоненя, яке дуже любить смачні корінці та гілочки дерев. Потім він буде вкладати уявного слоненятка спати, розповідати йому казки, а потім піде його вигулювати на вулицю. Ще років 20 тому така поведінка дітей вважалася відхиленням від норми, а сьогодні це досить часте явище.

Деякі психологи назвають його синдромом Карлсона. Уявні друзі зазвичай з’являються у дітей з 3 років і зникають до 6-7 років, а батьки деколи просто не знають, як на них реагувати. То чи не звертати уваги, чи то самому затоваришувати… Тата-мами навіть не підозрюють, що наявність невидимих уявних друзів може багато чого розповісти про дитину, про її характер, її прагнення і про те, чого дитина потребує. Адже віртуальні друзі з’являються не просто так. У різних ситуаціях вони грають різні ролі.

Чому “оживають” комп’ютерні герої?

Сучасні діти поголовно захоплюються гаджетами і довго грають у безкінечні комп’ютерні ігри, а ще придумують собі аватарки, словом, постійно перебувають у віртуальному світі, звідки й беруться віртуальні персонажі. А оскільки живого спілкування у дітей замало, їм зручно спілкуватися з персонажем, який завжди під рукою, – тим самим фіксиком з мультика або всесильним комп’ютерним роботом.

Віртуальні друзі – різновид самотності.

Діти вигадують собі друзів і тому, що їм просто нема з ким спілкуватися. Найчастіше це відбувається у забезпечених родинах, які живуть за містом в приватних будинках, обнесені високим парканом, куди не пройде будь-хто охочий. Якщо у дитини немає братів і сестер – однолітків, вона дуже гостро відчуває свою самотність. Коло спілкування таких сімей обмежене, і, навіть якщо запрошуються друзі або гості, з ними не завжди приїжджають діти. Від самотності малюки просять батьків народити братика або сестричку, щоб хоч з кимось спілкуватися. А тата-мами зазвичай обмежуються тим, що дарують дитині тамагочі. Вона радіє, що тепер є з ким возитися, так і батькам стає спокійніше. Якщо ж у дітей немає такої “живої іграшки”, вони заводять віртуальну або вигадують самі.

На щастя, в містах біля багатоповерхівок є двори, де місцева дітвора катається на гойдалках і ліпить пиріжки в пісочниці, але і ці діти мають потребу в більшому спілкуванні, і тому вигадують собі віртуальних друзів.

На кого звалити провину?

Раніше часто показували у телевізорі чудовий мультик про дівчинку Машу, яка нишком від бабусі з’їла варення, але не зізналася в цьому, а всю провину звалила на домашню кішку Мурку. За таким ось принципом багато дітей вигадують собі персонажів, на яких можна за нагоди звалити провину. Наприклад, мама питає: “Хто насмітив у домі”? А дитина спокійно відповідає: “Це мій друг-лисеня (або фіксик), який нещодавно заходив у гості”. Такі персонажі з’являються у дітей із страху бути покараними. Крім того, діти знаходять собі персонажів, яких самі карають, отримуючи від цього задоволення. Вони можуть погрожувати пальцем уявному герою, поставити в кут ляльку, вилаяти її тоном виховательки або когось із членів сім’ї. Дитина хоче побути в ролі сильної і жорсткої людини, яку всі бояться. Це сигнал про те, що вона відчуває страх і дискомфорт, вона принижена, задавлена дорослими і прагне хоч якось помститися і відігратися на вигаданих персонажах або своїх іграшках.

Персонаж-захисник

Діти вигадують собі персонажів-захисників. В найскладніші моменти дитина уявляє, як її персонаж розправляється з кривдниками і забирає дитину з собою в казкову країну, де всі сміються, веселяться і де зовсім не страшно. За прикладом ластівки, яка назавжди забрала маленьку Дюймовочку від злої миші в казці Андерсона. Такі моменти говорять про те, що дитина переживає стрес і їй потрібна допомога.

“Мені нудно”!

Уявні персонажі з’являються також від банальної нудьги. Діти уявляють те, чого їм не вистачає. А їм часто не вистачає яскравих вражень, подорожей та нових відкриттів. Навіть якщо дитина цілий день завантажена (школа, танцювальний або спортивний гурток, конструювання, тощо), їй все одно може бути нудно. Вона не отримує вражень, які їй необхідні. Це означає, що батькам потрібно зводити її на пригодницький фільм, придбати нові цікаві книжки, поїхати в гості до родичів в інше місто і погуляти незнайомими вулицями тощо.

Що робити батькам?

Дитина у своєму вигаданому світі прагне до тієї свободи, якої немає в реальності. Якщо ви бачите, що дитина нібито вирушає у плавання з якимось вигаданим персонажем, може, варто зводити її до аквапарку або басейну? А якщо вона скрізь ходить з уявним кошеням, якого годує, купає і навіть виховує, можливо, варто все-таки завести живе кошеня? Батькам не можна вдавати, що нічого не відбувається. Варто уважно придивитися до поведінки дитини і, якщо є можливість, взяти участь в її грі. І в жодному разі не забороняти спілкуватися з вигаданим персонажем, інакше дитина просто замкнеться і не буде вас утаємничувати в свої ігри. А це дуже погано.

У яких випадках звертатися до лікаря?

Бувають випадки, коли потрібно звернутися за консультацією до психолога. Наприклад, якщо ваша дитина постійно розповідає страшні і жорстокі історії, якщо демонструє насильство і ворожість до вигаданого персонажу, якщо дитина втрачає апетит, не спить ночами, чогось боїться або стала занадто залежною від свого друга, якщо виконує всі його бажання і вимоги. Варто турбуватися, якщо дитина періодично свариться зі своїм уявним другом і дуже переймається з цього приводу. Тоді треба негайно показати дитину досвідченому фахівцеві. В інших ситуаціях турбуватися нема про що – ваше чадо фантазує, і це здорово!

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

Кінетичний пісок новітня технологія

в методиках розвитку дитини

Ще вчора в якості матеріалу для ліплення використовували пластилін або глину. Сьогодні у всіх на вустах кінетичний пісок для дітей. Що він з себе представляє, і навіщо його купувати? Цей так званий пісок винайшли шведські вчені. Він володіє високою пластичністю і рухливістю, тому використовується переважно дітьми в якості забави. Крім цього, є і засобом розвитку різних здібностей у малюків. Як би там не було, варто розглянути якісні сторони цього чудо-винаходу.

Кінетичний пісок – це матеріал для формування. Розсипаний по рівній поверхні, він не розпадається на частини, а лежить, як зв’язкова маса. На дотик він, як пісок з морського узбережжя, легко збирається в купу і при цьому не залишає на поверхні слідів. Крім цього, не боїться води, тобто, після просушування відновлює свої унікальні здібності.

Вікові обмеження

Багатьох батьків цікавить, з якого віку можна дозволяти дитині грати з диво-піском. Виробник рекомендує кінетик для дітей, починаючи з трьох років. Справа в тому, що більш молодші все прагнуть «пропустити» через рот, і тому живий пісок з легкістю може туди потрапити. Як відомо, багато мам, як тільки малюк навчився ходити, першим ділом йдуть в пісочницю. Хто гарантує, що навіть маленька частина піску не виявиться в роті? Те ж саме може статися і з кінетичним піском, але, як ми вже знаємо, він чистий і безпечний, не містить шкідливих мікробів і бактерій, пилу і бруду.

Якщо після року дитина активно пізнає світ, то, безсумнівно, йому буде цікаво це зробити за допомогою кінетичного піску. Звичайно, весь процес повинен відбуватися під пильним наглядом батьків.

Кінетичний пісок – гіпоалергенний і нетоксичний. Випадкове потрапляння цього матеріалу в рот не небезпечно: він не розчиняється в шлунку і тому виходить з кишкового тракту природним шляхом.

Для ігор з кінетичним (живим) піском знадобиться: кінетичний пісок, формочки, маленькі іграшки, зубочистки/палички (або інший підручний матеріал, яким можна писати/малювати), вантажна машина, дитячий посуд

1. Пишемо/малюємо.

Добре притиснувши пісочок, створюючи рівну поверхню, озброюємось зубочисткою/паличкою або іншим відповідним матеріалом і починаємо писати або малювати. Попутно можна влаштувати розвиваюче заняття – вчити цифри, букви. У грі малюк швидше їх запам’ятає.

2. Рахуємо.

Крім букв можна ще освоювати рахунок. Ліпимо з піску пиріжки, кличемо гостей – рахуємо скільки прийшло звіряток в гості і скільки у нас пиріжків. Думаємо – чи вистачить на всіх чи потрібно приготувати ще?

3. Більший-менший.

Будуємо вежі з піску (можна також будувати пасочки, формувати кульки різних розмірів) і розкладаємо їх за величиною.

4. Довжина.

Ми ліпимо кілька гусеней з піску і визначаємо, яка довша, яка найкоротша. І розставляємо їх по мірі зростання.

5. Фігури.

Ліпимо різні фігури і називаємо їх. Можна так: мама зліпила коло і слідом малюк, ліпить коло і називає. Далі так з трикутником, квадратом, овалом, прямокутником. Можна з трикутника і квадрата побудувати будинок.

6. Вчимо букви.

На відміну від 1 пункту, правила гри трохи змінюються і ми букви не пишемо, а ліпимо з кінетичного піску. Після того, як буква буде готова – вимовляємо її назву.

7. Вчимося користуватися ножем.

З піску формуємо ковбаску або батон, який пропонуємо малюкові розрізати за допомогою ножа. Після того, як малюк розріже ковбаску – порахуйте кількість шматочків, які вийшли.

8. Скарб.

Дітям дуже подобається грати в «хованки» з кінетичним піском. Просимо дітей відвернутися, ховаємо в піску маленькі іграшки, після чого просимо дитину знайти їх в глибинах піску.

9. Сліди.

Розрівнюємо пісочок так, щоб вийшла рівна поверхня. Потім по цій поверхні «ходимо» іграшковими звірятками, їздимо машинками і дивимося, які сліди залишаються. Можна ускладнити правила гри – малюк відвертається, мама в цей час робить відбиток якою-небудь іграшкою і просить малюка повернутися. Дитина вивчає слід, залишений на піску і намагається вгадати, кому він належить. На кінетичному піску можна також залишати сліди за допомогою долоньок і ніжок дитини.

Якщо ви хочете подарувати своїй дитині можливість творчості і море радості, то кінетичний пісок – це те, що вам потрібно.

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

7.04. Вівторок

Казкотерапія на допомогу батькам!

Продовжимо тему та прочитайте дітям ще одну казочку, особливо вона буде корисною для тих діток, які говорять часто: «Я боюся!»

Входження в казку.

Уявна картинка «Хтось дуже страшний»

Попросіть  дітей закрити очі, уявити когось дуже страшного, потім розповісти про нього.

Робота з казкою. Дитині читають казку про зайчика-боягуза. Після читання і обговорення обовязково запропонуйте малюку зіграти  роль Зайчика у фінальній сцені.

Казка «Вір в себе» (О. Хухлаева)

В одному лісі жив маленький зайчик. Найбільше на світі йому хотілося бути сильним, сміливим і зробити що-небудь добре, корисне для оточуючих. Але на ділі у нього ніколи нічого не виходило. Він боявся і не вірив в себе. Тому все в лісі прозвали його «Зайченя-боягуз». Від цього йому ставало сумно, прикро, і він часто плакав, коли залишався один. Був у нього один-єдиний друг – Їжачок.

І ось, одного разу вони вдвох вирушили грати до річки. Найбільше їм подобалося наздоганяти один одного, бігаючи через невеликий дерев’яний місток. Першим наздоганяв Зайчик. Але коли Їжачок пробігав по мосту, одна дошка раптом зламалася, і він упав у річку. Їжачок не вмів плавати і став борсатися у воді, просячи про допомогу. А Зайченя, хоча і вмів трохи плавати, але дуже злякався. Він бігав по берегу і кликав на допомогу, сподіваючись, що хтось почує і врятує Їжака. Але нікого поблизу не було. І тоді Зайченя зрозумів, що тільки він може врятувати свого друга. Він сказав собі: «Я нічого не боюся, я вмію плавати і спасу Їжачка!» Не думаючи про небезпеку, він кинувся в воду і поплив, а потім витягнув свого друга на берег. Їжачок був врятований!

Коли вони повернулися додому і розповіли про випадок на річці, ніхто спочатку не міг повірити, що Зайченя врятував свого друга. Коли ж звірі переконалися в цьому, то стали хвалити зайченя, говорити, який він сміливий і добрий, а потім влаштували велике веселе свято на його честь. Цей день для зайченяти став найщасливішим. Всі пишалися ним, і він сам пишався собою, тому що повірив у свої сили, в те, що здатний робити добре і корисне. Він на все життя запам’ятав слова, які сам собі сказав в скрутну хвилину: «Вір у себе – і ти переможеш!». І з тих пір більше ніхто і ніколи не дражнив його боягузом!

Після прочитання казки і обговорення дитині дають можливість програти її в образі зайчика . Малюк стає на стільчик і говорить: «Я вірю в себе!», а батьки  відповідають «І ти переможеш».

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

6.04. Понеділок

Казкотерапія на допомогу батькам!

Казка має надзвичайно великий потенціал впливу на психіку дитини. Ми не раз замислювалися над тим, чому діти просять читати одну й ту саму казку багато разів, адже майже напам’ять знають. Напевно, так захоплюють казкові події, що  хочеться  пережити свої внутрішні стани, викликані казкою, ще і ще раз.

КАЗКОТЕРАПІЯ – це:

• лікування казками: спільне з дитиною відкриття тих знань, які живуть у душі і в цей момент є цілющими;
• інтегрована діяльність, у якій дії уявної ситуації пов′язані з реальним спілкуванням, спрямованим на самостійність, активність, творчість, регулювання дитиною власного емоційного стану.

Казкотерапія для дітей – це спосіб, за допомогою якого Ви без сварок та нотацій допоможете дитині позбутися негативних звичок чи навпаки зможете привити позитивні якості, збережете та зміцните психологічне здоров’я малюків.

Суть цього методу полягає у створенні особливої казкової атмосфери, яка робить мрії дитини дійсністю, дозволяє вступити у боротьбу зі своїми страхами, комплексами. Слухаючи казки у дитинстві, людина накопичує у підсвідомості певний символічний «банк життєвих ситуацій». Цей «банк» може бути активізований у разі потреби, а отже, під час процесу надання психологічної допомоги можна звертатись не тільки до життєвого досвіду дитини, але і до її казкового «банку життєвих ситуацій». Через казку ми можемо у символічній формі показати, як вирішуються ті чи інші проблеми, як зберегти відчуття безпеки до досягнення зрілості. Казки дійсно потрапляють у саму ціль, коли йдеться про основні емоції: любов, ненависть, страх, гнів, почуття самотності, ізоляції тощо.

Казка – це саме той спосіб спілкування дорослого з малюком, який найбільше зрозумілий для дитини. Даний метод неодмінно допоможе малюку більш впевнено почувати себе у дорослому житті. Тож нехай могутня енергетика казки накопичується у душі кожної дитини!

Я пропонує для Вас , батьки та любі дітки сьогодні казку «Хочу бути щасливим!»

Мета: познайомити дітей з поняттям “щастя”, вчити  виражати свої думки, тренінг впевненості в собі й в  своєму майбутньому,  розвивати уяву, мислення, виховувати почуття захищеності та комфорту.

Входження в казку.
Обговоріть з малюком «Щастя – це …»

Робота з казкою.  Хочу бути щасливим (О. Хухлаева)

Жило на світі кошеня, яке дуже хвилювалося, чи виросте воно щасливим, і часто запитувало у мами:

– Мама, я стану щасливим?

– Не знаю, синку, я б цього дуже хотіла – відповідала мама.

– А хто знає? – допитувалося кошеня.

– Можливо, небо, може вітер, а, може, і сонце. Вони далеко, високо. Їм видніше – відповідала мама, посміхнувшись.

І тоді кошеня вирішило саме поговорити з небом, сонцем і вітром. Воно залізо на найвищу березу, що росла у дворі, і закричало:

– Гей, небо! Гей, сонце! Гей, вітер! Я хочу бути щасливим!

І раптом почувся глухий сильний голос, чий він, кошеня так і не зрозуміло, але запам’ятало на все життя:

– Ти хочеш бути щасливим – значить, будеш щасливим!

Спитайте у дитини, чи хоче вона бути щасливою?

Після того як малюк послухаєть казку,  програйте її. Дитина стає на стілець  і голосно кричить останні слова кошеня, а Ви, голосно відповідаєте йому: «Ти хочеш бути щасливим – значить будеш щасливим».

«Медитація». Попросіть дитину закрити очі і уявити себе абсолютно щасливим. Уважно роздивитись, хто перебуває навколо її, щасливої. Де це відбувається, якими кольорами намальована ця картина.

Потім візьміть  альбом і нехай малюк намалює себе щасливим.

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

3.04  П’ятниця

Тренуємо пам’ять малюків

Шановні батьки! Проводимо час з користю та розвиваємо пам’ять малюків.

Протягом дошкільного віку відбувається розвиток пам’яті. У дітей безліч запитань – мозок постійно потребує нової інформації. В цей період пам’ять по швидкості розвитку випереджає інші властивості. Дитина розглядає малюнок – і згадує, бачить незвичний предмет – і починає розмірковувати, пригадувати щось зі свого життєвого досвіду.

Дошкільний період – час, коли переважає природна, безпосередня, мимовільна пам’ять. У 5-7 років у дитини починає проявлятися довільна пам’ять. Вона вже вміє розглядати предмети, може вести цілеспрямоване спостереження, у неї розвивається довільна увага і з’являються елементи довільної пам’яті. Елементи довільного запам’ятовування – це головне досягнення дошкільняти. Довільна пам’ять проявляється у ситуаціях, коли малюк самостійно ставить ціль: запам’ятати і згадати. Отже, розвиток довільної пам’яті починається з того моменту, коли дитина самостійно ставить перед собою завдання – запам’ятати. Довільне запам’ятовування буває найбільш продуктивним тоді, коли матеріал, який треба закарбувати в пам’яті, стає змістом активної діяльності малюка. Бажання дитини запам’ятати потрібно всіляко підтримувати, це передумова успішного розвитку не тільки пам’яті, але й інших пізнавальних здібностей: сприйняття, уваги, мислення, уявлення й уяви.

Дитині потрібно допомагати запам’ятовувати, її слід учити контролювати правильність запам’ятовування. Це є однією з найважливіших умов успішної підготовки малюка до школи, навчання та постійного розумового навантаження.

Ігри, що допоможуть малюку розвивати пам’ять.

1. Запам’ятай слова по порядку. Називаємо кілька слів, які дитина повинна запам’ятати і повторити в тому ж порядку. Для початку можна використовувати в грі лише декілька слів – 3-5. Далі можна ускладнювати правила гри, збільшуючи кількість слів. Наприклад: будинок, сонце, каша, лампочка, собака.
2. Хто загубився. Перед малюком викладаємо кілька іграшок (штук 5-6 не більше) і просимо запам’ятати їх. Далі малюк виходить з кімнати, а ми швидко ховаємо одну з іграшок. Повернувшись, дитина повинна уважно повинна визначити, хто ж утік і загубився.
3. Будиночок. Для цієї гри беремо кілька іграшок (підійдуть різні іграшки з кіндер-сюрпризів, маленькі машинки та ін. невеликі іграшки). Просимо дитину запам’ятати іграшки. Після того, як малюк повідомляє, що запам’ятав – ховаємо іграшки в «будиночок» (роль будиночка може зіграти звичайна коробка). Просимо дитину пригадати всі іграшки, які сховалися. Після того, як всі іграшки відгадано, можна помінятися ролями, і тепер мама вгадує, хто ж сховався в будиночку
4. Картинки. Для цієї гри підійдуть будь-які кольорові картинки, якщо у вас є книжка з великою кількістю картинок, сміливо беріть її. Дитині показуємо картинку, і просимо запам’ятати все, що на ній зображено. Після того, як малюк подивився і все запам’ятав, картинку прибираємо і просимо дитину по пам’яті відтворити все, що він бачив.
5. Магазин. Відправляємо дитину в «магазин» при цьому називаємо те, що потрібно купити (для початку не більше 4-5 найменувань). Наприклад, хліб, морозиво, молоко, сир, шоколадку. Малюк біжить в іншу кімнату і перераховує татові-«продавцеві» все, що він хоче у нього купити. З часом список покупок збільшуємо. У таку гру можна грати і в реальному магазині. Виходячи з будинку, повідомте дитині, що вам необхідно купити в магазині. Прийшовши в магазин, нехай малюк по пам’яті допомагає вибирати необхідні продукти.
6. Портрет. Пропонуємо малюкові уважно подивитися на маму і запам’ятати, у що вона одягнена. Далі мама виходить в іншу кімнату і щось міняє у своєму образі, наприклад, надягає шапку, шарф або змінює одну спідницю на іншу. Повертається в кімнату. Дитина уважно дивиться на маму і повідомляє, що змінилося в її образі.
7. Знайди зображення. Дитині показуємо картку із зображеними на ній тваринами. Після того, як малюк уважно подивився і запам’ятав, картку прибираємо. Далі перед дитиною викладаємо кілька карток із зображеними на них різними тваринами, в тому числі і ту, яку дитина запам’ятовувала. Просимо малюка уважно подивитися на картинки і вказати ту, яку йому показували. На початку, можна обмежитися 4-5 картками, далі ускладнюємо вправу за допомогою збільшення кількості картинок.
8. Слова. У цю гру можна грати, як удвох, так і з групою дітей. Називаємо слово (наприклад, сонце), малюк його запам’ятовує, повторює і додає будь-яке додаткове слово (наприклад, озеро). Наступний гравець (або знову ви, якщо граєте удвох з дитиною) називає всі перераховані раніше слова і додає одне нове слово (наприклад, сонце, озеро, верблюд). Гра продовжується до тих пір, поки один з гравців не зможе відтворити всі раніше названі слова.
9. Меморі. Беремо кілька парних карток (для початку краще брати невелику кількість). Показуємо дитині зображені на картках картинки. Далі перевертаємо їх сорочками догори. Пропонуємо малюкові відкривати картки попарно. Якщо зображення збіглися, то вони видаляються з гри. Якщо ж картинки виявилися різні, то перевертаємо їх знову сорочками вгору і повертаємо на місце.
10. Дії. Дитині пропонуємо виконати дії в певному порядку. Наприклад, підійди до свого столу, візьми червоний фломастер і віднеси його на кухню.

Перераховані гри на розвиток пам’яті не вимагають практично ніякої підготовки, але дуже цікаві дітям. Так непомітно, в процесі гри, ви з легкістю будете тренувати пам’ять малюкові, що в майбутньому йому знадобиться.

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

2.04. Четвер

Якщо дитина опинилась

в стресовій ситуації!

У стресових ситуаціях для дитини дуже важливо, як на неї реагують батьки. Що спокійніше і впевненіше почуваються батьки, то захищенішими відчувають себе діти. Діти виробляють свою модель поведінки, спостерігаючи за близькими дорослими.

Батьки, ви повинні піклуватися про себе, бо саме ви головне джерело допомоги і підтримки для дитини.

Ось кілька простих речей, які можуть допомогти долати стрес і його наслідки:

1. Обов’язково висипайтеся.
2. Намагайтеся повноцінно харчуватися.
3. Обов’язково робіть зарядку, а ще краще – разом з дитиною.
4. Робіть фізичні вправи.
5. Дуже важливо бачити пози тивні моменти в, здавалося б, абсолютно негативній ситуації.
6. Батьки – джерело позитивного емоційного наснаження для дитини та інших членів сім’ї.
7. Уникайте сварок між собою.

Батькам про дітей

На відміну від дорослих, у дітей недостатньо життєвого досвіду, і тому вони не можуть адекватно реагувати навіть на невеличкий стрес. Діти дуже часто відчувають власну незахищеність і безсилля у світі, який їм до кінця не зрозумілий. Реакції дітей на такі складні почуття доволі різні: буває, що дитина переживає стрес мовчки і потайки, а буває, навпаки, стає агресивною, незвично активною чи багато плаче.

Батьки, пам’ятайте! Дитяча психіка володіє великими резервами для самовідновлювання і саморегуляції. Більшість дітей приходять в себе після стресових і травматичних подій без допомоги психологів, просто завдяки підтримці і піклуванню дорослих.

Прості поради для батьків

1. Спілкуйтеся зі своєю дитиною. Підтримуйте в ній віру в себе: говоріть дитині тільки правдиві речі, давайте тільки правильні відповіді.
2. Говоріть з дитиною відверто про ваші власні почуття.
3. Уважно прислухайтесь до того, що говорить дитина і як вона це говорить, чи відчувається тривога, страх, занепокоєння.
4. Не припиняйте запевняти свою дитину: «Ми разом. Ми піклуємося про тебе і будемо це робити».
5. Торкайтеся дитини, обнімайте її частіше. Хай дитина відчуває ваше піклування і близькість не тільки на словах. Не бійтеся зайвий раз обійняти дитину, потримати її за руку, зробити масаж або покласти руку на плече. Позитивні тілесні контакти дуже корисні для зняття напруги.
6. Ви маєте бути готовими до «нечемної», «дивної», «агресивної» поведінки дитини.
7. Не говоріть: «забудь це», «викинь з голови». Ні в якому разі не соромте дитину і не винуватьте в тому, що сталося.
8. Спостерігайте за дитиною під час гри. Часто саме в грі дитина виявляє свої почуття: страх, агресію, тривогу і т. д., які не виявляються в інший час.
9. Сприяйте іграм, які знижують напруження. Найбільше для цього підходять ігри з піском, водою, глиною, малювання (особливо фарбами), активні ігри (танці, спорт).
10. Підготуйте банк ігор, в які ви можете грати разом і регулярно, намагайтеся приділяти для цього один і той же час.

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

1.04. Середа

АРТ-вправи, що знімають напругу та заспокоюють дитину

Прості арт-вправи, які здорово знімають напругу і заспокоюють дитину, якщо вона перехвилювалася. Та й дорослому після напруженого робочого дня чи перебуваючи на самоізоляції буде корисно помедитувати з олівцем в руках.

Вам буде потрібно:

– Аркуш паперу А4

– Кольорові фломастери (товсті або середні)

– Кольорові олівці

Це заняття не вимагає попередньої підготовки. У будь-якому будинку, де ростуть діти, знайдуться і фломастери, і олівці, а папір можна позичити у тата.

Головне – настрій. Спочатку зробіть м’які струшуюючі рухи провідною рукою і плечовим відділом. Ці дії допоможуть зняти напругу м’язів і сконцентруватися на відчутті власної руки.

1.НЕ відриваючи руки

Дозвольте дитині самій вибрати колір фломастера (олівця). Покажіть їй, як правильно поставити олівець на папір, і запропонуйте почати рух в будь-якому напрямку. Рука переміщається плавно, не відриваючись від паперу.

При цьому, дуже важливо концентрувати увагу на тому, який слід залишає на папері олівець, і спостерігати за його рухом. Допоможіть дитині налаштуватися і розслабитися, щоб не було затискання в руці, стежте, щоб вона дихала спокійно і ритмічно.

2. СЛІПИЙ КОНТУР

Сліпий контур – це малювання з закритими очима. Можна відвернутися, щоб не дивитися на листок, або зав’язати очі.

Вправа завжди викликає бурю захоплення – адже це так дивно і несподівано, що виходить, якщо не бачиш малюнка. Здається, що рука сама виконує його, але насправді в цей момент щосили працює мозок і його аналітична функція, а також розвивається координація тіла. Вимикається внутрішній критик і другорядні відволікаючі фактори, наприклад, розглядання малюнка «А що я роблю?», «А на що схоже?».

Почніть з простої вправи – спробуйте намалювати коло. Посмійтеся разом над тим, що вийшло. Можете мінятися з дитиною місцями, малювати по черзі. Нехай вона спостерігатиме за тим, як ви це робите. Зверніть увагу, що з кожним разом рухи будуть ставати все впевненішими.

Спробуйте повторювати цю вправу час від часу. Ви самі побачите, як чудово вона тренує інтуїцію.

3. СИСТЕМА КООРДИНАТ

А тепер ускладнити завдання!

Варіант 1:

Беремо новий аркуш паперу. На ньому намалюємо не дивлячись, відразу кілька кіл так, щоб вони не виходили за краї листа. Зараз завдання для мозку і системи координації стала ще цікавішим: треба відчувати і форму кола, і допущений для малювання простір.

Якщо є бажання, можна повторити вправу або намалювати кола різними кольорами. Тільки не підглядайте, поки не закінчите малюнок

Варіант 2:

На новому аркуші паперу ми будемо знову малювати коло. Але на цей раз воно повинно бути максимально великим, при цьому, поміщатися на листку. Гарненько зосередьтеся, увімкніть всі системи невізуального орієнтування і творіть!

В самому кінці заняття можна взяти один з варіантів з декількома колами і зафарбувати їх. Кольори олівців нехай вибирає дитина, орієнтуючись на інтуїцію. Зони перетину теж треба зафарбувати.

Якщо дитині захотілося змішати кольори, перекрити один колір іншим – відмінно. Робота повинна вийти радісною і надихаючою, як святковий салют.

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

31.03. Вівторок

БАНОЧКА ЩАСТЯ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО МИСЛЕННЯ У ДІТЕЙ

Оптимістичний настрій допомагає дітям рости більш здоровими і стати творчими, позитивними і незалежними в майбутньому. У всіх нас бувають важкі часи, які можуть тривати дні, тижні або навіть місяці. А це актуально в період каратнтину.

Пережити такі періоди людям допомагає позитивне мислення, ефекти якого науково підтверджені. Психологи, використовуючи дані досліджень, встановили, що налаштування на успіх в конкретній справі може сприяти підвищенню імунітету до деяких інфекційних захворювань.

У випадку з дітьми відбувається те ж саме.

Як формувати позитивне мислення у дітей?

Пропонуємо Вашій увазі чудову методику, розроблену іспанськими психологами.

Що треба зробити:

Для початку вибираєте велику і красиву скляну банку. Вона і буде банкою щастя. Ви можете підписати її за допомогою маркера або приклеїти на неї красиву картинку.

Банку треба розмістити на видному місці в будинку.

Щодня батьки і діти повинні описати або намалювати те, що найкраще трапилося з кожним з них протягом дня. Це можуть бути зовсім прості речі, наприклад, добре слово, посмішка, страва приготована спільно…

При написанні записки інформація, що міститься в ній, відкладається в мозку, навіть якщо ми цього і не усвідомлюємо.

Записку складають і відправляють в банку.

Коли банка буде заповнена або в наприкінці карантину, записки виймаються і читаються вголос.

Що дає застосування такої методики:

Дитина навчиться думати про хороші речі, які трапляються з нею протягом дня.

Вона буде цінувати навіть незначні позитивні речі, які можуть бути непоміченими іншими людьми.

Дитина зможе відрізняти невеликі проблеми від дійсно істотних.

Дитина навчиться бути вдячною.

Все це поліпшить спілкування і атмосферу в цілому в сім’ї.

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

30.03. Понеділок

ВПРАВИ, ЩО ПОКРАЩУЮТЬ ПРОЦЕС МИСЛЕННЯ, СПРИЯЮТЬ КРАЩОМУ ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЮ ІНФОРМАЦІЇ ТА ГОТУЮТЬ РУКУ ДО ПИСЬМА

1. «Кільце»

Почергово і якомога швидше рухайте пальцями рук, з’єднуючи в кільце з великим пальцем по-порядку спочатку вказівний, потім середній і т.д. Вправу виконуйте в прямому (від вказівного пальця до мізинця) і зворотньому (від мізинця до вказівного пальця) порядку кожною рукою окремо, а потім обома разом.

2. «Кулак – ребро – долоня»

Три положення руки на поверхні столу почергово змінюють одне одного:

1) долоня, стиснута в кулак, розташована паралельно до поверхні столу;

2) долоня поставлена ребром до поверхні столу;

3) розігнута долоня паралельно до поверхні столу.

Виконуйте спочатку правою рукою, потім – лівою, після цього – двома руками одночасно. Повторюйте вправу по 8-10 разів. Якщо важко, допомагайте собі командами (“кулак – ребро – долоня”), промовляючи їх вголос або мовчки.

3. 3. «Вухо – ніс»

Лівою рукою візьміться за кінчик носа, а правою рукою – за протилежне вухо. Одночасно відпустіть вухо та ніс, плесніть у долоні і змініть положення рук в точності до навпаки.

5. «Дзеркальне малювання»

Покладіть на стіл чистий аркуш паперу. Візміть в обидві руки олівець чи фломастер. Починайте малювати одночасно обома руками дзеркально-симетричні малюнки (геометричну фігуру, квіточку, цифру). Виконуючи цю вправу, відчуєте, як розслабляються Ваші очі та руки. Коли функціональна діяльність обох півкуль головного мозку синхронізується, помітно покращиться його робота загалом.

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

27.03 П’ятниця

Гра «Зірка квартири №10»

Ця гра на підвищення самооцінки хоча і спрямована на допомогу дитині, але призначена, скоріше, для дорослих. Саме вони повинні підкріпити самооцінку дитини, показати їй самій все краще, що в ній є.

Інструкція для батьків. Створіть у вашій квартирі невеликий стенд, присвячений дитині. Обговоріть час його використання, припустимо тиждень або два. На цей період ваша дитина стане “зіркою вашої квартири”, так як всі інші члени сім’ї будуть стежити за її успіхами, відзначати її позитивні сторони. У центрі стенду помістіть фотографію дитини. Поруч приклейте пелюстки, на яких будете робити записи .

Протягом зазначеного часу на цьому стенді повинні з’являтися написи, зроблені членами сім’ї , які стосуються як постійних характеристик дитини, які вони цінують, так і тих її досягнень і добрих справ, які вони помітили за поточний день. При бажанні дитина і сама може додати замітку про себе та зробити малюнок чи запис з вашою допомогою вас, шановні батьки .

Примітка 1. Якщо дітей у вашій родині кілька, то, звичайно, потрібно створити такий же “зірковий” стенд і для інших, але використовувати їх потрібно по черзі – “зірка вашої квартири” повинна відчувати свою винятковість і унікальність протягом відведеного їй часу, отримати сповна обсяг уваги близьких, хоча б у грі не розділяючи його з братами і сестрами. Після закінчення терміну дії стенду його віддають на пам’ять самій дитині, а та, якщо хоче, може розмістити його у себе в кімнаті.

Примітка 2. Номер має співпадати з номер реальної квартири.

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

26.03 Четвер

ЯК СКАЗАТИ “НЕ МОЖНА”, ЩОБ ДИТИНА ВАС ПОЧУЛА

Пам’ятайте, забороняти можна тільки дії дитини, а не почуття, не емоції.

Не можна злитися, не можна плакати або боятися – все це нездійсненні заборони. Дитина, як і будь-який дорослий, має право на почуття. Інша справа як ці почуття проявляти. Краще покажіть, яким прийнятним способом можна висловити свій гнів, роздратування, що зробити зі страхом і т.п.

Уникайте заборон. Величезна кількість «не можна» є шкідливою для повноцінного розвитку дитини. Якщо дуже часто вживати слово «не можна» або «ні», вони швидко втрачають своє значення, як і іграшка, що вже набридла. Якщо дитина маленька, – просто відволікайте її від забороненої діяльності. Поки це зробити дуже легко. Покажіть щось цікаве, запропонуйте щось улюблене і т.д. Намагайтеся запобігти ситуацій, в яких вам доведеться говорити дитині «ні». Для цього приберіть всі колючі, ріжучі предмети, закрийте на ключ сейф з документами, поставте вище скляну вазу, поставте заглушки на розетки … Щоб навіть спокуси не виникало все це чіпати. Навпаки, створюйте умови, щоб дитина могла задовольняти свій пізнавальний інтерес. Для цього залиште прочиненими дверцята тієї тумбочки, в яку можна залізти, заховайте, але так, щоб дитя могло легко знайти, непрацюючий пульт від телевізора, або телефон. Залиште в полі зору дитини тільки те, що МОЖНА.

Якщо уникнути заборони не вдалося:

Замініть слова «ні» і «не можна» іншими фразами. Широко відомий той факт, що частка «не» в мові не сприймається. Тобто «не малюй на шпалерах» чується дитиною, як «малюй на шпалерах». Крім того, як згадувалось вище, це загрожує знеціненням цих слів. Якщо ви хочете, щоб чудо-чадо чуло ваше «ні», вживайте його якомога рідше. Скажіть: «стоп», «зупинися», «краще зроби так», «добре було б зробити …», «будь обережний – це небезпечно», «виховані люди роблять …», «по калюжах ходимо тільки в гумових чоботях» …

Пояснюйте причину. Якби вам сказали «не можна їсти цей торт», яка була б ваша перша реакція? Ви запитали б «А чому?». Сказавши дитині «Не лізь», ми просто обмежуємо її свободу, не залишаючи їй вибору. Але якщо пояснити: «Це занадто висока гірка, краще підемо на іншу – вона безпечніша», дитина має вибір, і повірте, після ваших пояснень вона прийме правильне рішення. Але стежте за тим, щоб ваше пояснення було зрозумілим дитині. Говоріть просто, на його мові. Якщо дитя ще не може зрозуміти, просто відволічіть або віднесіть його.

Слідкуйте за тим, щоб інтонація була нейтральною. Якщо ви проявите емоції, дитина сприйме їх в свою сторону. Мама злиться або дратується – значить я поганий, вона мене більше не любить; веселиться – значить це просто гра. Чим спокійніше і впевненіше ви скажете слова заборони, тим спокійніше сприйме їх ваша дитина.

Пропонуйте альтернативу. На кожне не можна, після пояснення причин, має бути своє можна. Обов’язково заборонивши щось дитині, запропонуйте їй іншу, альтернативну дію. Не можна малювати по шпалерах, але якщо заклеїти стіну папером – то можна, або на мольберті можна, не можна штовхати кішку, а ось м’ячик можна і т.п. Заборона обмежує свободу, і природно, почувши таке обмеження, хочеться зробити навпаки. Заборонений плід солодкий … Але якщо відразу після заборони піде альтернатива – дитина сприймає це як можливість вибору.

Будьте послідовні. Якщо вже сказали «ні», значить НІ. І інші члени родини теж повинні знати про це “ні”. Якщо мама заборонила, а тато дозволяє – це провокує дитину на маніпуляції, крім того породжує тривогу і дискомфорт, для дитини світ стає неструктурованим, а значить – небезпечним. АЛЕ! Якщо ваша дитина вступила з вами в діалог і, якщо їй вдалося переконати вас, не бійтеся дозволити, адже таким чином ви показуєте, що ви їй довіряєте, а також, що будь-які перешкоди можна подолати, вирішити спокійно. Надалі дитина буде більш впевнена в собі, у своїх силах, буде сміливо вступати в дискусії. Будьте уважні: тільки якщо дитина самостійно змогла з вами саме домовитися, а не продавила вас хниканням або ще чимось.

Дуже важливою є система батьківських ТАБУ. Табу – це і є заборона, але його ніколи і ні за яких обставин, навіть при спробі домовитися, не можна порушувати. Наприклад «Не можна бити маму» або «Не можна відкривати вікно» і т.п. У кожної родини своя система табу, адже те, що нормально сприймається в одній, може бути зовсім неприйнятно в іншій. Пам’ятайте, таких табу повинно бути 2-3, не більше. Якщо буде більше трьох, їх значущість зійде нанівець.

І на останок нагадаємо: ЗАБОРОНЯТИ МОЖНА ТІЛЬКИ ДІЇ ДИТИНИ, А НЕ ПОЧУТТЯ, НЕ ЕМОЦІЇ.

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

25.03 Середа

7 ЧУДОВИХ ІГОР ДЛЯ ДІТЕЙ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ ВІДЧУТИ ВЛАСНЕ ТІЛО

Я пропоную декілька ігор, які допоможуть дітям краще відчувати власне тіло та орієнтуватися в просторі, вибудовувати чіткі психологічні межи, називати частини тіла,  а крім того з користю розважитися разом з дитиною.

1. Зав’яжіть дитині очі і почніть доторкатися до різних частин тіла. Дитина повинна зрозуміти, і назвати місце, куди ви торкаєтесь.
2. Ця гра схожа з попередньою, відмінність лише в тому, що вам треба взяти в руки два олівця. Торкайтеся до різних частин тіла: губи, руки, ноги, вуха, спина, ступні і т. д. то одним, то відразу двома олівцями. Дитині необхідно вгадати, скільки ж їх вона відчуває на тілі. У деяких місцях де два, малюк буде відчувати тільки один, і тоді ви потихеньку розводите їх в сторони, поки дитина не зрозуміє, що їх точно два.
3. Ця гра розвиває ще і дрібну моторику, адже відбувається з використанням прищепок. Кріпіть прищепки на одяг дитини, називаючи при цьому різні частини тіла. Дитині необхідно позбутися всіх прищепок. Потім поміняйтесь місцями і тепер завдання дитини самостійно назвати різні частини тіла.
4. Автопортрет у натуральну величину гарно сформує уявлення про контури, фізичні межі власного тіла. Для цієї вправи знадобиться великий аркуш паперу (або частина шпалер), олівці, фломастери, фарби і велика кількість різноманітного оздоблювального матеріалу. Завдання: дитина лягає на папір, а ви обводите її по контру тіла. Після цього надається інструкція створити «Образ самого себе», тобто до «тіла» можна домалювати різні органи, розфарбувати як завгодно, «одягнути» в намальований одяг.
5. Наступна гра навчить дітей правильно співвідносити пропорції обличчя. Просто роздрукуйте фотографію дитини на аркуші А4, половинку заклейте білим чистим папером і дайте їй домалювати свою другу половинку обличчя.
6. Ця гра розслабить дитину. Візьміть олівець і почніть малювати на спині дитини різні зображення. Дитина повинна вгадати, що ви намалювали. Потім поміняйтесь місцями.
7. Різноманітні естафети неодмінно розвинуть координацію рухів та вміння балансувати власним тілом. Можна переносити круглі предмети ложкою чи на тарілці, котити м’ячики, обводити різні перешкоди і т. д.

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

23.03. Понеділок

Шановні батьки! Для Вас ідея, як цікаво та скористю провести час разом з дитиною.

ЦІКАВА КОРОБОЧКА – ЧУДОВИЙ СПОСІБ ЗАЙНЯТИ ДИТИНУ

Пропонуємо зробити для своїх діток «Цікаву баночку» або коробочку чи мішечок.

Ця баночка стане у пригоді під час карантину, коли діти вдома, коли всі інші іграшки набридли. Загалом, вона допоможе розважити дитину  в будь-яких ситуаціях і за будь-яких обставин.

Як її зробити? Це дуже просто! Візьміть відповідну коробочку ( баночку чи мішечок) і прикрасьте її за власним бажанням. Найкраще це зробити разом з дитиною. Зробіть таку коробочку, яка б подобалася і вам і дитині і так, щоб вона стала прикрасою у вашому інтер’єрі.

Потім придумайте і надрукуйте чи напишіть, чи позначте символами різноманітні ігри та завдання на маленьких картках, або записочках. Завдання можуть бути смішними, жартівливими, серйозними, розвиваючими. Пропонуємо вам кілька варіантів завдань для прикладу:

намалювати малюнок пальцями;

побудувати халабуду з подушок, стільців і покривал;

гратися з водою;

пограти в театр тіней;

пограти в крокодила;

влаштувати день перевдягань;

інсценувати улюблену казку;

виконати танець аборигена;

танцювати під запальну музику з повною склянкою води;

намалювати собі вуса і не змивати їх до вечора;

співати караоке;

навести порядок в іграшках;

прибрати в кімнаті поки грає весела музика;

розгадати ребус;

відгадати загадку.

Завдання можуть бути найрізноманітнішими! Придумайте самі або разом з дитиною такі, які будуть цікаві саме вам. А як використовувати цю коробочку – напевно, пояснювати не потрібно. Успіхів Вам!

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

20.03. П’ятниця

Продовжимо говорити про емоції дитини, До вашої уваги, шановні батьки, вправа, яка допоможе дитині відстежувати емоції протягом дня та мотивуватиме до самостійних дій.

 Техніка «Календар настрою і одягання»

Задачі:

– відстежити негативні і позитивні емоції, і проаналізувати їх разом з дитиною;

-краще пізнати свою дитину, на які події, якими емоціями вона реагує;

-мотивувати дитину одягатися самостійно.

Інвентар: аркуш А-4, кольорові олівці, лінійка

Час роботи: Календар заповнюється протягом дня, ввечері з дитиною підводяться підсумки.

Вікові рамки: діти від 3 років і їх батьки.

Алгоритм роботи

1-й етап. На аркуші А4 розкреслена таблиця або коло на день чи на тиждень (за бажанням ви можете розмалювати разом з дитиною чи прикрасити смайликами), поміщається на чільне місце в будинку. Пояснити дитині, що ви тепер будете вести календар настрою, і коли вона буде веселою, сумною, радісною, злою ви будете це фіксувати в календарі. Тут важливо відзначити, що не потрібно сварити дитину за негативні емоції.

2-й етап. Кожен день по декілька разів залежно від ситуацій,  відслідковувати емоції дитини і відповідні цим емоціям смайли заносити в календар.

3-й етап. В кінці дня перед сном обов’язково обговорити з дитиною минулий день і згадати моменти, які послужили причиною емоції. Починати краще з негативних емоцій. Запитати у дитини, як можна було себе повести по-іншому, як би повів себе її улюблений казковий герой. Потім запитати, що хорошого було вдень.

4-й етап (додатковий, якщо є необхідність мотивувати дитину одягатися самій, при наявності у неї такого вміння) в календарі малювати одяг, який вона протягом дня одягнула, або зняла з себе сама.

Висновки. Заповнення «Календаря настрою» дозволить розвинути емоційний інтелект дитини, налагодити довірчі відносини з дитиною. Цей метод дозволяє зменшити капризи. І дуже мотивує дитину до того, щоб одягатися самостійно.

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

19.03. Четвер

Як навчити дитину керувати своїми емоціями?!!

Уявлення про свої і чужі емоції формуються у дитини під впливом реакції батьків на те, як вони ці емоції висловлюють. І розвиваючи емоційну сферу дитини, батьки тим самим, вчать дитину здатності керувати своїми почуттями і розуміти почуття іншої людини.

Але буває і так, що батьки знецінюють, ігнорують, зневажають або засуджують емоції дитини, вважаючи, що підтримує її, вчить контролю емоційного стану.

Ось декілька прикладів.

Коли дитина плаче, наприклад, від того, що не отримала чогось, не була першою в змаганні, або її іграшка загубилася, або зламалася, що говорять батьки (намагаючись, природно допомогти дитині)?

– Нічого страшного, в інший раз виграєш ти … (знецінення)

-Не капризуй! Досить ревіти! Що ти як оте дівчисько скиглиш ?! (Осуд, презирство)

– Це не страшно, все буде добре! (Знецінення, ігнорування)

– Та знайдеться твоя іграшка, нічого було розкидати! (Знецінення, помста)

– Я теж багато чого хочу! Багато хочеш мало отримаєш!

І, ставши дорослою, така дитина, напевно (звернувшись до своєї раціональної частини) буде виправдовувати батьків, говорити, що вони намагалися її підтримати цими реакціями і не визначить їх як відкидання, ігнорування або презирство.

Якщо ви теж так вважаєте, то задайте собі питання (і чесно! На нього собі дайте відповідь): Якби вам зараз, будучи дорослим, було важко, прикро або ви відчували несправедливість, така відповідь здалася б вам підтримуючою?

Вам би стало легше?

Ви відчули б, що вас розуміють?

Або б ви відчули, що інша людина просто відмахнулася від вас?

Що вона не розуміє вас?

І виростають з дітей, чиї емоції заборонялися (Не смій злитися на матір!), Засуджувалися (Що це за ниття?), Ігнорувалися (Нічого страшного) дорослі, які не розуміють свій емоційний стан (Що зі мною?), Не можуть виносити сильних емоцій, приглушаючи їх алкоголем, наркотиками або трудоголізмом, що живуть з почуттям провини за свої емоції (я егоїстка, я не повинна сумувати, адже мій чоловік хоче мені допомогти тим, що сміється над моїм сумом, я не вдячна …)

Такі дорослі знецінюють свої почуття і почуття своїх близьких або стають такими «крутими мачо», які ігноруючи свої почуття, сміються над почуттями інших, або, вступаючи в численні сексуальні відносини, шукають в них любов і потрібність, не одержані в дитинстві.

Як же треба розвивати емоційну сферу дитини, щоб вона виросла люблячою, розуміючою і надійною?

1. Навчитися розуміти, що відчуває дитина. І для цього батькам важливо розвивати власну емоційність, щоб помічати відтінки емоцій своєї дитини. І якщо вам вдалося зрозуміти, що вона відчуває, потрібно обов’язково назвати цю емоцію і таким чином допомогти дитині усвідомити і дати назву тому, що з нею відбувається. «Уявляю, який ти злий!», «Розумію, це сильно тебе засмутило».

Розмовляючи з дитиною таким чином, ви вчите її звертати увагу на свій емоційний стан і визнаєте її значимість.

2. Приймати і визнавати почуття дитини, навіть якщо вони здаються вам недоречними, дурними або неправильними. Батьки часто бояться таких ситуацій, тому що не знають, що робити, вони шкодують дитину і не хочуть, щоб вона страждала. І вони намагаються швидше заспокоїти дитину і таким чином заспокоюють і себе, адже якщо дитина щаслива, щаслива і мати.

Але ситуації, коли дитина сильно схвильована, стурбована або розгублена – це ті ситуації, в яких вона найбільше потребує батьків.

3. Визнавати значимість почуттів дитини. Якщо ви проговорили вголос емоції, то ви визнали їх значимість і природність. «Це дуже прикро, коли на тебе не звертають уваги». «Я б теж розлютився, якби у мене відібрали іграшку».

Відомий випадок, коли американський психіатр і один з найвідоміших психотерапевтів минулого століття Мілтон Еріксон заспокоював дівчинку, яка впала і розбила собі коліно. Всі дорослі вмовляли дитину, що «вже зовсім не боляче, вже все пройшло», але дівчинка продовжувала заливатися сльозами. Тоді Еріксон сказав їй: «Зараз дуже боляче. І ще якийсь час буде боляче. А потім потихеньку почне проходити ». І дівчинка притихла. На цьому етапі ви теж як би говорите своїй дитині «Так, зараз тобі погано (боляче, образливо і сумно). І ще якийсь час буде так. А потім почне проходити ».

4. Називайте емоції словами. Не бійтеся помилитися. Якщо ви помилитеся, то дитина вас поправить: «Я не засмучена, я страшенно зла!»
5. Допоможіть дитині самостійно знайти вихід із ситуації. Не давайте порад, вказівок або повчань, що варто зробити дитині ( «А ти дай їй здачу!», «Не розмовляй з нею, знайдеш іншу подружку!»). Краще скажіть філософськи «Не проста ситуація. Що ж можна зробити? »

Так ви вчите дитину керувати своїми емоціями, а не придушувати їх. У дорослому віці ваша дитина зможе вибирати розумні способи управління своїми емоціями і не буде намагатися втекти від них («заїдаючи», запиваючи алкоголем, просиджуючи дні і ночі в комп’ютері і т.д.)

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

18.03. Середа

Короновірус: як говорити з дітьми

Інформаційне поле перевантажено новинами і зведеннями про новий вірус. КОРОНОВІРУС, ПАНДЕМІЯ, ЕПІДЕМІЯ, ВАКЦИНА – набір нових слів для дітей, які вони чують від дорослих або з новин, але не можуть зрозуміти. При цьому діти відчувають атмосферу напруги, неспокою і тривоги.

Діти обмінюються міркуваннями про хвороби між собою, будують припущення, передають те, що чують так, як самі це розуміють – і так народжуються міфи навколо того, що відбувається. Щоб не допустити необгрунтованого страху дитини і не залишити її наодинці зі своїми здогадками, поговоріть з дитиною і самі надайте їй вичерпну інформацію.

У розмові з дитиною варто не забувати про наступні правила:

1. Говоріть з дитиною на рівні її віку, не потрібно використовувати незрозумілі для неї терміни і приводити статистику хворих в різних країнах.
2. Якщо ви самі налякані, ви не зможете заспокоїти дитину. Діти дуже чутливі до емоційного стану своїх батьків, тому перш за все необхідно опрацювати власну тривогу. Напружена і стресова ситуація в родині впливає на психологічний стан дитини.
3. Для початку з’ясуйте, що вона уже знає про коронавірус, які у неї є уявлення про цю хворобу і про її поширення. Якщо дитина вже налякана, не варто знецінювати її почуття і говорити, що нічого страшного не відбувається. Слід проговорити, що небезпека є, але вона перебільшена. Розкажіть, що таке вірус, які вони бувають, як передаються. Згадайте, що подібне вже не раз відбувалося в нашій історії, і це закінчувалося. Обговоріть запобіжні заходи, яких правил варто дотримуватися, щоб убезпечити себе та інших людей. Не залякуйте дитину і намагайтеся не фарбувати емоційно будь-які факти, поясніть, що профілактика може допомогти вберегти себе.
4. Промовляючи правила, можна зробити з них ритуали. Наприклад, мити руки, приспівуючи вашу улюблену пісню, писати один одному смс-нагадування про дезінфекцію рук за допомогою смайла, надягаючи маски, «перетворюватися» з дитиною в ніндзю. Перетворюючи такі дії в ігрові ситуації, ви знижуєте тривогу дитини, а також вписуєте ці необхідні зараз запобіжні заходи як щось буденне, що не викликає асоціації з хворобою і панікою.
5. Для зовсім маленьких дітей в інтернеті вже є ілюстрації, які розкажуть діткам на доступному для них рівні, як можна заразитися і які заходи необхідно вживати, як бути обережними.

Пам’ятайте, що в першу чергу, вам необхідно бути в ресурсному стані самому і не піддаватися паніці.

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

17.03. Вівторок

ЯК ПЕРЕЖИТИ КАРАНТИН І ЗАЛИШИТИСЬ СПОКІЙНИМИ БАТЬКАМИ?

Паніка – психічний стан людей — несвідомий, нестримний страх, викликаний небезпекою, що охоплює людину. Вірус – це загроза, і в умовах нестабільності, у тривозі за своє життя і здоров’я близьких, не рідко ми втрачаємо критичне мислення і впадаємо в панічні стани.

Що можна зробити, щоб уберегти себе та корисно і безпечно провести час вдома з дітьми, в умовах ізоляції у зв’язку із загрозою розповсюдження короновірусу?

Ось декілька порад.

1. Обмежте контактилюдей в соцмережах, від яких ви отримуєте інформацію про карантин, його перебіг, актуальний стан. Оберіть для себе декілька авторитетних осіб чи джерел від яких іде суха, фактична інформація, без зайвого аналізу ситуації та особистісних оціночних суджень.
2. Відслідковуйте свої почуття.Коли діти і батьки знаходяться в обмеженому просторі досить довгий час, закономірно що виникає дуже багато різноманітних ситуацій, на які ми так чи інакше реагуємо. Дуже важливо в цей момент зрозуміти які саме у вас почуття – страх, злість, тривога, лють, роздратування чи яке-небудь інше і відчути що саме їх викликало. Оскільки, може відбутись підміна почуттів, коли, наприклад, ви можете злитись на підвищення курсу валют і через це сильно накричати на дитину за розлитий чай. Намайгайтесь розмежовувати, які саме почуття і до кого чи чого, ви відчуваєте.
3. Не замовчуйте власні переживання стосовно карантину.Діти все відчувають, вони розуміють, що є певне напруження і батьки стривожені. Необхідно спокійно пояснити дітям ситуацію простою та зрозумілою мовою, без зайвої паніки сказати про свої відчуття занепокоєння та тривоги і розповісти про елементарні правила особистої гігієни, які можуть захистити від вірусів (регулярно мити руки, не брати нічого брудного до рота, зайвий раз не цілуватися і не обійматися…). Для маленьких дітей ці правила можна перетворити на гру.
4. Утворіть ритуали. Ізоляція – це свого роду криза, це зміна стабільності і звичайного режиму. Завдання для батьків в цей час організувати нові ритуали, які забезпечать стабільність дітям. Це можуть бути: фізична зарядка в певний час, телефонні та відео дзвінки з рідними, спільне приготування їжі, ігрові турніри з різноманітних настільних чи активних ігор.
5. Організуйте дітям ігрову діяльність.Під час карантину можна пограти в різні навчальні ігри або розважальні.
6. Підтримуйте свій ресурс.Насправді батьки легко можуть взаємодіяти зі своїми дітьми, якщо мають на це ресурс і є наповнені. І тут головне зрозуміти, що в даний період ізоляції не всі ваші дії повинні мати якийсь сенс. В звичайному ритмі ми звикли ставити перед собою певні завдання, виконувати їх і від цього отримувати енергію. Наразі ситуація змінилась – необхідно навчитись отримувати задоволення від процесу, а не від результату. Дозвольте собі робити щось без конкретної цілі. Спробуйте зрозуміти, що підходить більше для вас – перегляд фільмів, рукоділля, читання книг, онлайн-навчання, спорт вдома.

Ще один важливий момент стосовно внутрішнього ресурсу – не плануйте далеко наперед. Оскільки ситуація не зовсім стабільна, не ставте конкретних планів, щоб не розчаровуватися у випадку іх нереалізації.

Здоров’я всім і пам’ятайте – карантин скоро скінчиться!

Бережіть себе та будьте здорові! А ми дуже сумуємо за нашими малюками!

З повагою, практичний психолог Огієнко Оксана!

Як розважити дитину під час карантину