Межі дозволеного

    Чи потрібно говорити «Ні» малюкам?

Психологи запевняють, що батьківське «Ні» допомагає встановлювати межі, необхідні для нормального психологічного розвитку дитини. Адже від того, як дитина приймає в дитячому віці обмеження, що надходять від батьків, залежить її здатність встановлювати свої власні внутрішні заборони та вміння долати труднощі в подальшому житті.

Вікторія Горбунова, доктор психологічних наук, психотерапевт, автор книги «Виховання без травмування або Навіщо дітям дорослі?» підтримує цю позицію. Вона зазначає, що «доброзичливо та твердо окреслені межі дозволеного не лише допомагають врятувати дітей від неврозів, а і є запорукою їхньої адекватної соціальної поведінки, вміння дружно спілкуватися, підтримувати взаємини».

До того ж, вони убезпечують дитину в майбутньому від ризиків шкідливих звичок. Адже людині, яка вміє утримуватися від забороненого та витримувати дискомфорт від відсутності негайного задоволення своїх бажань, набагато легше протистояти спокусам.

  Як же правильно говорити «Ні»?

1. Говорити «Ні» якомога рідше

Справа в тому, що дитина, звикнувши до цього слова, не буде сприймати його належним чином. Крім того, величезна кількість заборон є шкідливою для повноцінного розвитку малюка. Тому намагайтеся передбачити й попередити ситуації, в яких у вас виникне потреба сказати дитині «ні». Залиште в полі зору малюка тільки те, що МОЖНА (для цього приберіть всі колючі, ріжучі предмети, закрийте на ключ сейф з документами, поставте вище скляну вазу, встановіть заглушки на розетки тощо).

Пам’ятайте: чим менше приводів ви знаходите, щоб сказати дитині «ні, не можна», тим серйознішим буде ставлення до тих заборон, які ви все ж таки запровадите.

2. Забороняти можна тільки дії дитини, а не почуття чи емоції

Спеціалісти радять уникати фраз «Не гнівайся», «Не плач», «Не бійся», адже дитина має право висловлювати будь-які почуття. Головне — щоб вона робила це правильно. І ваше завдання — навчити її, як висловити гнів, роздратування та страх прийнятним способом.

Якщо уникнути заборони не вдалося, намагайтеся:

3. Замінити слова «ні» і «не можна» іншими фразами

Пам’ятайте, що частка «не» в мові не сприймається малюками. Тобто «не малюй на шпалерах» дитина чує як «малюй на шпалерах». Крім того, як згадувалося вище, зловживання словами заборони загрожує їхнім знеціненням. Краще скажіть: «стоп», «зупинися», «а давай отак…», «будь обережний — це небезпечно», «виховані люди роблять …», «по калюжах ходимо тільки в гумових чоботях» тощо…

4. Пояснювати причину

Якщо дитина не розуміє, чому щось не можна робити, ймовірність того, що вона захоче повторити цю дію знову, збільшується. Сказавши дитині «Не лізь», ми просто обмежуємо її свободу, не залишаючи вибору. А якщо пояснити: «Це занадто висока гірка, краще підемо на іншу — вона безпечніша», в дитини з’являється можливість вибору. Але потрібно слідкувати за тим, щоб ваше пояснення було зрозумілим дитині. Намагайтеся говорити з дитиною простою, доступною мовою.

Якщо ж малюк ще не може зрозуміти причин заборони, краще відволікти його, перемкнути увагу на щось цікаве, запропонувати улюблену іграшку тощо.

5. Вимовляти «Ні» впевнено і нейтрально

Залежно від інтонації, з якою вимовляється «Ні», змінюється і значення сказаної фрази. Так, якщо ваша відмова виражається на підвищених тонах, то це схоже на з’ясування стосунків, а не виховання. Те ж саме стосується «Ні» з посмішкою на обличчі. Дитина міркує так: «Мама злиться, значить, вона мене не любить (я — поганий); тато посміхається — отже, це просто гра». Тож, чим більш спокійно та впевнено ви скажете слова заборони, тим краще їх сприйме ваша дитина.

6. Пропонувати альтернативу

Коли ви показуєте дитині різні варіанти, в неї не виникає відчуття чергової відмови. Заборонивши щось дитині, потрібно обов’язково запропонувати їй іншу, альтернативну дію. Наприклад, «Я не дозволяю тобі грати з цими чашками, але ти можеш взяти з шафи набір кольорових пластикових склянок і гратися ними».

7. Бути послідовними

Будь-яка категорична заборона має залишатися такою завжди, в будь-якій ситуації. Інакше малюк просто не зрозуміє, чому вчора цю дію було заборонено, а сьогодні вона раптом стала доступною. Він може вирішити, що всі «ні» залежать від настрою батьків і насправді не несуть абсолютно ніякої небезпеки. Тож краще не практикувати дозвіл забороненого.

Але тут є важливе уточнення! Якщо ваша дитина вступила з вами в діалог і, якщо їй вдалося переконати вас, не бійтеся дозволити, адже таким чином ви показуєте, що ви їй довіряєте, а також, що будь-які перешкоди можна подолати, вирішити спокійно. Надалі дитина буде більш впевнена в собі, у своїх силах, буде сміливо вступати в дискусії. Та будьте уважні: дозволити можна тільки, якщо дитина самостійно змогла з вами саме домовитися, а не продавила вас хниканням або ще чимось.

8. Сформувати систему заборон, прийнятну для вашої родини

У кожній сім’ї є свої табу, тобто суворі заборони, які не можна порушувати ні за яких обставин. Наприклад, «не можна бити маму» або «не можна відкривати двері незнайомцям» тощо. У кожної родини — своя система табу, адже те, що в одній сім’ї сприймуть цілком нормально, в іншій може вважатися неприйнятним.

Але потрібно пам’ятати: таких суворих заборон має бути 2-3, не більше. Інакше їхня значущість для дитини сильно знизиться.

9. Виробити єдину позицію щодо заборон

Дуже важливо, аби всі члени сім’ї дотримувалися єдиного підходу до встановлених обмежень. Буває так, що хтось із родини прагне пожаліти дитину й дозволити заборонене. А це вкрай шкідливо для дитини. Два-три таких випадки, і дитина навчиться маніпулювати своїми родичами, а розрізняти, що погано,а що добре, так і не навчиться.

10. Заохочувати дитину за гарну поведінку

Якщо дитина почула ваше «Ні» й послухала вас, то це певною мірою акт доброї волі з її боку. Тому таку поведінку вашого малюка потрібно відзначати й закріплювати позитивними коментарями чи діями. Адже те, що ви були почуті, — це великий успіх.

Зрозуміло, усі батьки прагнуть бачити свою дитину радісною й усміхненою, ніхто не хоче засмучувати дітей і доводити їх до сліз заборонами. Але на певному етапі розвитку дитина має дізнатися про межі — для її ж благополуччя в подальшому житті. Тож сподіваємося: ці поради стануть вам у нагоді, і процес встановлення обмежень не буде травмувати ні вас, ні вашу дитину.