16 листопада – Міжнародний день толерантності

На сучасному етапі розвитку суспільства виникла необхідність формування культури толерантності у підростаючого покоління, розпочинаючи вже з дошкільного віку. Формування цієї найважливішої якості відбувається вже в дитинстві в умовах сім’ї і освітніх установ, триває упродовж усього життя з розвитком освіти.  

“Толерантність”– терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, ідей, вірувань є умовою стабільності та єдності суспільств.

Рекомендації для батьків з формування толерантних якостей особистості дошкільника

1. Дайте зрозуміти вашій дитині, що ви її приймаєте такою, якою вона є. Намагайтеся вживати такі вирази як: «Ти найулюбленіший», «Я тебе люблю будь-кого», «Яке щастя, що ти у нас є».
2. Пам’ятайте, що кожне ваше слово, міміка, жести, інтонація, гучність голосу несуть дитині повідомлення про її самоцінність. Прагніть створити у вашої дитини високу самооцінку, підкріплюючи це словами: «Я радію твоїм успіхам», «Ти дуже багато що можеш».
3. Зверніть свою увагу на те, що батьки, які говорять одно, а роблять інше, з часом випробовують на собі неповагу з боку дітей.
4. Перш ніж почати спілкуватися з дитиною, постарайтеся зайняти таке положення, щоб бачити її очі. У більшості випадків вам доведеться сісти навколішки.
5. У спілкуванні з дитиною приділяйте велику увагу невербальному (немовному) спілкуванню. Так, замість того, щоб категорично сказати слово «не можна», спробуйте використати ледве помітний жест, погляд або міміку.

Сказати, нічого не кажучи, – це найбільше мистецтво виховання, яке свідчить про істинний і глибокий контакт між батьками і дітьми. Намагайтеся виявляти своє відношення до поведінки дитини без зайвих пояснень і моралі.

6. Прагніть виявляти повну зацікавленість до дитини в процесі спілкування. Підкреслюйте це кивком, вигуком. Слухаючи її, не відволікайтеся. Сконцентруйте на ній усю увагу. Надавайте їй час для висловлювання, не квапте її і не підкреслюйте своїм зовнішнім виглядом, що це вже вам нецікаво.
7. Не говоріть своїй дитині того, чого б ви їй насправді не бажали. Пам’ятайте, що багато з тих установок, які вони отримують від вас, надалі визначають їх поведінку.
8. У спілкуванні з дітьми пам’ятаєте, що дитина має право голосу у вирішенні проблеми. Тому намагайтеся радитися з нею, а не приймайте рішення тільки самі.
9. Дотримуйтеся принципів рівності і співпраці з дітьми.
10. Не допускайте, щоб ваша дитина знаходилася наодинці зі своїми переживаннями. Знайдіть час і зверніться до неї: «Я бачу, що тебе щось турбує», «Я бачу, що тебе хтось засмутив», «Розкажи мені, що з тобою».
11. Використовуйте різноманітні мовні формули (прощання, вітання, вдячності) в спілкуванні з дітьми. Не забувайте уранці привітати дитину, а увечері побажати їй «добраніч». Вимовляйте слова з посмішкою, доброзичливим тоном і супроводжуйте їх тактильним дотиком. Обов’язково, хоч за маленьку послугу, зроблену дитиною, не забувайте подякувати їй.
12. Намагайтеся адекватно реагувати на вчинки дітей:

• постарайтеся зрозуміти дитину і з’ясувати, що ж стало спонукальним мотивом для її дій;
• спробуйте вникнути в її переживання;
• оцінюйте не особу дитини, а дію, яку вона вчинила. Наприклад, дитина розбила чашку і тут же можна почути: «Ах ти негідник, знову розбив чашку!». Найбільш доречним було б таке висловлювання: «Синок, ти розбив чашку. Ти не порізався? Принеси мені, будь ласка, віник і совок, і ми разом приберемо осколки». А щоб це не повторилося, цей інцидент можна використати як навчання, сказавши дитині: «Я думаю, чашка розбилася тому, що ти її неправильно тримав»;
• дайте зрозуміти дитині, що незалежно від вчинку, ви до неї відноситеся позитивно;
• не порівнюйте дитину з іншими дітьми.

13. Намагайтеся не вживати в мові такі фрази, які надовго залишаються у свідомості дитини: «Я зараз зайнятий (а)», «Скільки разів я тобі говорила!», «Вічно ти у все лізеш», «Що б ти без мене робив».
14. Для того, щоб правильно організувати взаємовідносини з дітьми в процесі спілкування, прагніть долати:

• бар’єр зайнятості (ви постійно зайняті роботою, домашніми справами);
• бар’єр дорослості (ви не відчуваєте переживання дитини, не розумієте її потреби);
• бар’єр «виховних традицій» (ви не враховуєте ситуації виховання, що змінилися, і рівень розвитку дитини, намагаючись продублювати педагогічні дії своїх батьків);
• бар’єр «дидактизму» (ви постійно намагаєтеся повчати дітей).

15.Удосконалюйте комунікативні уміння ваших дітей:

• для розвитку уміння уважно слухати, не перебивати співрозмовника, нагадуйте їй: «Спочатку послухай, що говорять інші, а потім говори сама»;
• якщо дитина забуває говорити мовні формули етикету (вітання, прощання, вдячності), то побічно нагадаєте їй про це;
• для розвитку уміння встановлювати контакт із співрозмовником запропонуєте дітям ігрову ситуацію: «Давайте говорити один одному компліменти»;
• для розвитку уміння спілкуватися без слів запропонуйте їм ігри «Через скло», «Іноземець», «Розкажи вірші руками». Спробуйте 15 хвилин спілкуватися за допомогою міміки і жестів;
• для розвитку уміння розуміти настрій і почуття іншого запропонуйте дитині простежити за ким-небудь з родичів. Запропонуйте дітям ігри «На що схоже настрій?», «Намалюй свій страх і переможи його»;
• для розвитку у дітей почуття емпатії (співпереживання) використовуйте сюжети казок. Спробуйте дізнатися у дітей: казка – це добре або погано? Що хорошого в казці? Чи є хороші герої? Назви. Чи погані? Намагайтеся читати і завжди обговорювати казки.

Головне завжди пам’ятати, що виховувати не означає говорити дітям хороші слова, наставляти і научувати їх, а передусім самому жити по-людськи. Формування толерантності кожен повинен розпочинати з самого себе. У формуванні толерантності у дошкільнят велике значення має розвиток уміння розуміти почуття і стан інших людей, здатність співпереживати і співчувати, уміння спілкуватися з однолітками.