Для Вас, батьки! Елементарно Ватсон! Або вчимося розуміти дитячі вередування

За матеріалом Олександра Покришкіна, ігрового терапевта.

Що можна зробити

Станьте Шерлоком Холмсом для своєї дитини. Спостерігайте за нею, вивчайте реакції на різні подразники і змінюйте сигнали. Якщо помітили, якщо дошкільник болісно реагує на звуки, зробіть музику в машині тихіше, або вимкніть світло в кімнаті, якщо дитина втомлюється від яскравої лампочки.

Навчіться розуміти дитину. Діти не можуть безпосередньо сказати про свої почуття, бо самі не знають, що їх стривожило або засмутило. Зазвичай вони підбирають слова конкретно і образно, керуючись інтуїцією. Так, ви можете почути від дитини фрази на кшталт «Хочу, щоб дитячий садок згорів!», або «Нехай мій .. помре! Ці слова – не готовий план дій, а оболонка, за якою дитина «ховає» свої справжні почуття. Щоб спілкуватися з дитиною однією мовою, говоріть чітко, наочно, коротко, емоційно.

Регулюйте свої дії. Якщо дитина перезбуджена – говоріть із нею ніжним, спокійним тоном, використовуйте прогладжування. І навпаки, якщо дитині бракує тонусу, підбадьорить її  за допомогою активних рухів, емоційних інтонацій.

Зауважте, що нервова система кожної дитини унікальна. Одній дитині легше сидіти на одному місці й мовчати, а для іншої – це надскладне випробування – мука. Однак і спокійні, і непосидючі дошкільники однаково швидко втомлюються, не можуть утримати увагу на одному об’єкті довгий час. Пам’ятайте про це, коли підходите до дитини з пропозицією, оголошенням чи проханням.

Чому дитина не може себе контролювати?

Іноді дитина не може регулювати свої емоції і залишитися в гарному настрої. Чому так відбувається? До семи-восьмирічного віку в дитини активно формується механізм сенсорної інтеграції – процес, під час якого мозок сприймає все навколо водночас, тобто як безперервний потік інформації зовні – звуки, запахи, світло, відчуття власного тіла тощо. У цей період зовнішні подразники особливо впливають на організм і самопочуття. Так, приміром, істерики через стрижку нігтів або незручний одяг свідчать про те, що дитина хворобливо сприймає тактильні відчуття.

Навіть звичайний ігровий майданчик – це безліч шумових, тактильних, вестибулярних, зорових подразників. Якісь із них впливають сильніше і дратують дитину, а якісь, навпаки, заспокоюють і розслабляють. Тут все індивідуально – одні діти радісно реагують на світло і яскраві кольори, а інші – відчувають занепокоєння, дезорієнтуються.

Що впливає на поведінку дитини?

Не завжди дитина проявляє неспокій або непослух тому, що її погано виховали, вона розбещена або хоче уваги. Поведінка, яка виходить за межі її норми, – це насамперед сигнал про те, нервова система дитини із чимось не впоралася. Зазвичай на це впливають три групи чинників –

• біологічні – втома, голод, тісний одяг або звуки, що дратують;
• психологічні – незвичайні ситуації, які дитина не знає як оцінювати;
• соціальні – близьке оточення дитини, як-от батьки, бабусі, дідусі, знайомі діти та дорослі.

Як реагувати на непослух?

У жодному разі не можна реагувати агресією. І дорослі, і діти мають пам’ятати про саморегуляцію – вміння тримати себе в руках і в тонусі залежно від ситуації, в яку вони потрапили.

Ця навичка знадобиться не лише під час сімейних сварок, а й в інших сферах життя, як-от робота, соціальні взаємини тощо. До того ж пам’ятайте, що дитина зчитує, а відтак віддзеркалює поведінку дорослих.