Порушення в поведінці дітей з агресивними проявами

Що таке агресія?

Агресія – це фізична або вербальна (словесна) поведінка, направлена на заподіяння шкоди кому-небудь.

Як агресивність проявляється у дітей? !

Злість та обурення немовляти у плачі від відчаю, причина якого проста: незадоволені фізіологічні потреби дитини. Агресивна реакція в цьому випадку – це реакція боротьби за виживання.

Спалахи люті та фізичного нападу на однолітка, конфлікти через володіння іграшками у малюка 1,5-5 років. Якщо батьки в цьому віці відносяться нетерпимо до його поведінки, то в результаті можуть сформуватись символічні форми агресивності: ниття, непослух, впертість і ін.. !

Крик, плач, кусання, тупання ногами у дитини 3-х років, що пов’язані з обмеженням її «дослідницького інстинкту», з конфліктом між ненаситною допитливістю і батьківським «не можна».

Войовничість у хлопчика, плач, вереск у дівчаток дошкільного віку. Хлопчики в цьому віці проявляють більше агресивних тенденцій, ніж дівчатка: так як дівчатка бояться вияву агресії через страх покарання, в той час як до агресії хлопчиків оточення відноситься більш прихильно і терпляче. Чи завжди це погано? Не завжди. В агресивності є свої позитивні, здорові риси, які необхідні для життя. Це наполегливість, завзятість у досягненні мети, прагнення перемоги, подолання перешкод. Тому виховні заходи мають бути спрямовані не на повне виключення агресивності з характеру дитини, а на обмеження та контроль її негативних рис, а також заохочення її позитивних проявів.

Причини дитячої агресивності

Агресія може виникати в наступних випадках:

Як реакція на фрустрацію. Це спроба подолання перепони на шляху до задоволення потреб, досягнення емоційної рівноваги.

Як крайня міра, коли дитина вичерпала всі інші можливості для задоволення своїх потреб.

Як «завчена» поведінка, коли дитина чинить агресивно, наслідуючи зразок (поведінка батьків, літературних, кіно- і телегероїв).

Також на вияв агресивності впливають біологічні фактори (особливості нервової системи, спадковість, біохімічні фактори).

Коли потрібна допомога спеціаліста?

Спеціального втручання потребують два типи агресивності дитини: Перший – коли дитина старша п’яти років отримує задоволення, знущаючись над іншими дітьми чи тваринами. Такий тип рідкісний, але завжди потребує спеціального лікування у психоневролога.

Другий – гіперактивна дитина. Така дитина неспокійна, агресивна, все її зачіпає, за нею тягнеться «шлейф» руйнувань та образ. Поведінка такої дитини відрізняється імпульсивністю, необдуманими вчинками, порушенням заборон. Така дитина може бути в душі люблячою, великодушною, милою, але біохімічний дисбаланс кори головного мозку робить її поведінку надзвичайно активною.

Попередження агресивності

Кращий спосіб запобігти надмірної агресивності в дитини – проявляти до неї любов. Немає дитини, яка, відчуваючи до себе любов, була б агресивною. Батьки мають намагатись зрозуміти причини агресивної поведінки дитини і усунути їх. Давайте дитині можливість виплеснути свою енергію. Нехай вона попустує одна чи з другом. Не давайте надактивній дитині сидіти без діла. Нехай вся енергія розподіляється в «мирних» цілях: спорт, наукові гуртки, «майстерні» і т. ін. Виключте перегляд фільмів і телепередач зі сценами насилля і жорстокості. Допоможіть дитині знайти друзів, навчіть її спілкуватися з ровесниками. В спільних заняттях діти швидше засвоюють норми загальноприйнятої поведінки. Не вдавайтесь до фізичного покарання дитини. Показуйте дитині особистий приклад доброзичливої поведінки. Намагайтесь не чинити при ній спалахів гніву і люті, образ своїх колег, розробок планів «помсти».

Допомога при проявах агресивності

Для дитини такого типу одне тільки ласкаве слово може зняти її озлобленість. Не сприймайте таку дитину як «зіпсовану». Якщо ви починаєте так думати, у вас може виникнути почуття відчуження, неприйняття дитини. Це обов’язково відчує і вона, а почуття самотності серед найближчих може привести до того, що дитина стане дуже «проблемною». Від агресивності більше всього страждає сама дитина: вона в сварці з батьками, вона втрачає друзів, вона живе в постійному роздратуванні, а часто і в страху. Все це робить дитину нещасною. Піклування і тепло для такої дитини – кращі ліки. Нехай вона в кожний момент відчуває, що батьки люблять, цінують і приймають її. Нехай дитина бачить, що вона потрібна і важлива для вас.