Стоп насильству!

Всеукраїнська акція

«16 днів проти насильства»

Від насильства у різних проявах страждають як жінки, так і чоловіки, діти. Наприклад, згідно зі статистичними даними міністерства соціальної політики, упродовж 2019 року в Україні зафіксовано понад 130 000 звернень громадян з приводу домашнього насильства. Найбільше скарг надходило від жінок – 88%, 10% – від чоловіків і 2% – від дітей.

Свобода від насильства – одне з основних прав людини. Саме тому з 25 листопада до 10 грудня включно в Україні проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства», метою якої є привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.

 Не залишаємося осторонь важливих соціальних тем.

Насильство у сім’ях або у родині притаманне для багатьох держав, попри їх позитивні здобутки у законодавчій сфері, політичній та практичній діяльності. Різноманітні прояви насильства над дітьми були та є в усіх країнах світу, різних культурах, класах і не залежать від політичного, ідеологічного та економічного устрою. Домашне насилля не залежить від соціального статусу, рівня доходів, етнічного походження, релігійних переконань агресора чи постраждалого.

Насильство щодо дітей є значною проблемою для нашої держави. ЇЇ маштаби викликають серйозну стурбованість у суспільстві. На жаль, насильство стосовно дітей, незалежно від його форми, продовжує зростати, примушує заявити про себе на повний голос.

  За результатами опитування:

20% дітей респондентів вважають ставлення до себе з боку старших за віком братиків (сестричок) та однолітків – насильством.

Майже 40% дітей свідчать про психологічне насильство до них з боку батьків;

40% батьків переконані в можливості і навіть потребі вживання фізичного покарання своїх дітей як основного методу виховання.

Від батьків досить часто чути: «Мене били, і нічого – виріс достойною людиною», «А мене лупцювали і я лупцюватиму»… Дисципліна за допомогою застосування фізичних і принижуючих гідність дитини покарань, залякування часто вважається звичайним явищем, особливо коли це не викликає видимих пошкоджень.

Види насильства над дітьми дошкільного віку

Фізичне насильство

– жорстокі фізичні покарання, фізичні знущання (побиття, штовхання, спороби задушення, викручування рук, позбавлення їжі та інше);

– відсутність догляду;

-неврахування вікових можливостей (дитина не може зробити того, що від неї вимагають)

Сексуальне насильство

Психологічне насильство

– використання «привілеїв» дорослих (поводження з дітьми як з рабами чи слугами, як з підлеглими, як зі своєю власністю);

– залякування (крики, навіювання стаху за допомогою розповідей, дій поглядів);

– погрози (кинути дитину, заподіяти шкоди, заподіяти шкоди іншим людям, тваринам, рослинам, розлюбити дитину тощо);

– використання «вищих сил» (суворе покарання Богом, міліцією, притулком, лікарнею, родичами);

– ізоляція (обмеження свободи дій та пересування, тримання в закритому непристосованому приміщенні) та бойкот;

– дитина є свідком знущання над іншими членами сім’ї, тваринами; покарання «поганої» дитини перед «хорошою»;

– ігнорування почуттів свободи, образа віросповідань, особистих переконань;

– обман дитини;

– відсутність батьківської любові, доброти, чуйності;

– авторитарний стиль спілкування;

– бездіяльність дорослих у скрутному становищі.

Причини насильницького поводження з дітьми дошкільного віку

Насильницьке поводження  – це злочин, який, на жаль, має місце в нашому суспільстві.Прицини насильництво в сім’ї:

– негативні моральні якості батьків (високий рівень агресивності, авторитарність);

– високий рівень алкоголізації населення, поширення наркоманії;

– релігійний фанатизм членів сім’ї;

– психічні розлади та фізичні недоліки батьків (розумова відсталість, психічні захворювання, глухота, сліпота тощо);

– невміння виховувати дітей, незнання прав і обов’язків як своїх, так і дитини;

– невміння батьків долати сімейні та життєві кризи;

– незадоволення своїм життям, зниження рівня достатків, соціально-побутова невлаштованість, інші негаразди;

– безробіття батьків;

– постійні конфлікти в сім’ї;

– неузгодженість (розбіжність) в питаннях виховання малюка між рідними, батьками, батьками та вихователями;

– власний негативний досвід дитинства.

Причини насильства над дітьми в мікроосередовищі, дитячому колективі:

– борьба за лідерство;

– агресивність образника та наявність конкретної жертви;

– наявність у дитини психічних чи фізичних вад;

– зазадрість;

– відсутність предметного дозвілля, іграшок, спільних позитивних інтересів у дітей.

Наслідки насильства щодо дітей

Діти, що зазанали насильства стосовно себе, отримують травматичний досвід, травматичні переживання і відповідають неадекватною поведінкою. Все це призводить до дезорганізованої поведінки, патології розвитку.

У разі насильства в сім’ї дитина втрачає довіру до батьків, почуття зачищенності в сім’ї. У таких родинах, на перший погляд, все благополучно, але втрата між окремими членами родинних зв’язків, емоційних почуттів роблять дитину засмученою, розчарованою, неврімноваженою навіть у разі появи незначних труднощів. Такі діти часто звинувачують себе в розладі сім’ї, не вміють висловлювати свої почуття та емоції, вразливі, нездатні контролювати ситуацію, вперті, агресивні, мовчазні, збентежені, принижені, безсилі, відчувають страх. Вони занепокоєні, прагнуть догодити, часто усамітнюються, виявляють насильство стосовно інших для самовираження, не бажають навчатися. Але, що найдивовижніше, дитина прицьому водночас продовжує любити своїх батьків, ідеалізувати їх, засуджує умови життя і середовища, але не самих батьків.

У таких дітей часто спостерігаються «погані звички»: смоктання пальців, кусання нігтів, розгойдування, заняття онанізмом. Та й зовні у дітей інший вигляд: у них припухлі «заспані» очі, бліде обличчя, скуйовджене волосся, неохайний одяг, інші ознаки гігієнічної занедбаності (педикульоз, неприємний запах від одягу і тіла тощо).

Крім того, є ймовірність, що діти, які виховувалися в сім’ях, де мало місце насилля, можуть переносити цей негативний досвід у свої сім’ї: дівчата – терпіти в різних формах агресію стосовно себе, а хлопчики, засвоївши негативний приклад батьківської поведінки, – застосувати силу для самоствердження.

Сприятливий сімейний клімат виховує у дитини доброзичливість, почуття захищенності, взаємну повагу, взаємодопомогу, чуйність, співчуття, співпереживання, відповідальність, терпимість.